1.1 глава. Приїзд

   Коли місто почало показувати свої красиві краєвиди Тереза дивилася на жителів міста які займалися своїми справами. Бруківка немов сама виросла з-під землі. Люди немов комахи бігали по своїм справам. Не високі жовтуваті будинки мали свій особливий вид. Магазини одягу де були зібрані самі трендові речі. Вже трішки з жовтуватим листям дерева. Сонце червоним кольором лягало за горизонт.
Виходячи з поїзду Тереза підняла очі, сфокусувавшись вона затримала погляд на людину яка швидким кроком йшла повз, щось штовхнуло її з середини.
   -Тереза, не спи.- мама ніжно похлопала по плечах.          Тереза міцніше взялася за валізу і послідувала за мамою.
    Потрібний тролейбус немов чекав Тереза тому вона слідуючи за мамою швидко зайшла. Її очі шукали місця і єдине місце змусило її швидко попрямувати туди.
Вона сіла біля хлопця, не вдивляючись в його лице вона сіла і тримала за ручку валізу яка стояла поряд. 
Хлопець поглянув на неї і відвів погляд. Тереза не витримала і сказала:
   -Привіт.-вона посміхнулася соромлячись своєму першому кроці.
   -Привіт...-хлопець поглянув на неї карими очима і відвернувся.
   -Не проти обмінятися тг?-Тереза нарешті промовила те що не давало їй спокою.
Хлопець поглянув на неї явно не очікуючи такого.
   -Так, так.-він схопився і почав шукати в телефоні потрібний аккаунт.
   -Тримай.-він протягнув телефон.
Тереза посміхнулася і почала записувати, її тонкі пальчики виводили на клавіатурі букви. Через пару хвилин вона надіслала стікер. Хлопець посміхнувся.
   Тереза схопилася коли побачила що тролейбус зупинився і вийшла не попрощавшись.
   Секунда, дві...хвилина.
   Хлопець повернув голову до виходу.
   -Бля..навіть імені не спитав.-він видихнув.
   -Що ж сьогодні за маячня коїться.
   Тролейбус продовжив рух. Хлопець залишив погляд на стікері. Постукуючи по екрану він наважився написати повідомлення.
   -Як тебе звати хоть?-він відправив повідомлення трохи нервуючи.
   Відповідь прийшла майже одразу.
                                                                           -Тереза, а тебе?
-Фелікс.                  
 

                                           -Я думала я одна з дивним ім'ям

-Гарне ім'я.

   Фелікс посміхнувся і подивився в вікно. Його відображення було доволі щасливе. Темне волосся до підборіддя. Карі темні очі та чорні грубуваті брови. Великі руки на які Тереза звернула увагу ще коли він давав їй аккаунт.
   В той час Тереза з мамою приїхали в отель. Звичайний отель який є мабуть в кожному місті, біла постіль, нічого особливого. Тереза впала на ліжко. Як їй було добре після дороги в поїзді нарешті відпочити.
   -Тереза, я в душ. Підготуй одяг, ти підеш наступна.
Тереза лежала дивлячись вверх, вона посміхнулася представляючи свої дії і слова які вона скаже Феліксу.