Глава 26

Два тижні по тому

Хоча минуло всього два тижні з того злощасного корпоративу, та здавалося, що пройшов не один рік. Чоловічій дружбі прийшов кінець. Дружбі, яка тривала багато років, і здавалося, навіки зблизила партнерів по бізнесу. Хоч Сергій неодноразово намагався переконати друга і бізнес-партнера Владислава, однак той залишався непохитним. Здавалося, роками накопичена отрута нарешті знайшла вихід і затопила все навколо, безжально і підступно.

Якщо оточуючі вважали Орєшина таким собі мажором із легким незлопам’ятним характером, котрий полюбляв проводити час в компанії гарних панянок і кататися по курортах, то тепер багатьом відкрилися очі на правду — страшну і жорстоку. В кабінетах і коридорах компанії перебіг подій на корпоративні став основною темою для розмов. Багато працівників в паніці очікували майбутнього, адже розуміли, що в компанії зміниться багато чого. Недарма Влад навчався бізнесу в найкращих університетах Європи, де зарекомендував себе одним з найкращих студентів. Для нього не існувало ніяких моральних принципів, коли справа стосувалася власного приниження. А саме приниженим і обманутим він зараз себе і відчував.

Можливо, він і далі вів би подібне легковажне життя, якби не одна подія, яка перевернула його життя з ніг на голову, змусила прокинутися у милому красені справжнього безжального монстра. Важелем до таких стрімких метаморфоз стала відмова гарненької студентки з неймовірними зеленими очима Тані Савченко. Простої дівчини, яка не захотіла підкоритися його волі. Яка просто відмовила йому. Відмову він теж зміг пояснити тим, що його колишній друг нібито підступно з допомогою коштовних подарунків першим підібрався ближче і заморочив голову красуні, з якою (в далекоглядних планах) він планував одружитися.

Яку ж тільки бурхливу діяльність розгорнув Владислав. Найняв кращих адвокатів і буквально за якийсь тиждень анулював останні контракти та вивів свої грошові вклади з усіх спільних із Поляніним проектів. А з цього вийшло, що Сергій залишився сам на сам з інвесторами, з якими нещодавно уклав угоду на дуже не вигідних для себе умовах. Тобто, без коштів Влада виконання умов договору Сержу було не під силу. Як не намагався привести до тями колишнього партнера по бізнесу Сергій, та все було марно. От і цього разу Полянін із тяжким серцем піднімався до офісу, очікуючи нових каверз та негараздів, які останнім часом сипалися на нього. Коли він відкрив двері до власного кабінету, то побачив, що там уже господарює новий хазяїн.

— Привіт, Владе, — чоловік простягнув руку для привітання, та колишній друг навіть не припіднявся з крісла, закинувши ноги на стіл.

— Ти звільнений, Серже. Можеш забрати свої пожитки у Анні. От добра душа, навіщось зберегла свій мотлох. Я просто хотів викинути на смітник ті речі, що належали тобі, — зневажливо хмикнув Орєшин.

— Як так сталося, Владе? Чи ти белени об’ївся? Що ти твориш? Давай забудемо всі негаразди. Ти ж пам’ятаєш, як ми були заодно, не один безнадійний проект довели до кінця, як підбирали дійсно професійну команду. Куди це все подівалося?

Орєшин повільно встав і обійшов стіл, приблизившись впритул до Сергія:

— Полянін, ти нахабно вкрав те, що належить мені. А цього я не прощаю навіть найкращим друзям.

— Я завжди вів чесну діяльність і нічого в тебе не крав. Уже в цьому можеш мене не звинувачувати.

— А Танюша? Моя студенточка? Я ж за нею упадав. Ти ще й поради давав, як віднайти ключик до серця, а сам вчинив, як останній злодій, — обличчя Влада поступово багровіло.

— Це непорозуміння. Та й навіщо тобі Таня? Чергова зваблена дівчина в твою колекцію? А ми з Танею відразу покохали один одного. З першої зустрічі. Принаймні, я. Але ж вона чесно відмовила тобі через те, що кохає тільки мене. Не слід було тішити себе марними надіями відносно неї. Це був її вибір. І не слід тут шукати якийсь підступ, де двоє закохані, третій — зайвий.

— Ах так! Це я зайвий, а ви, значить, закохані? Вона просто повелася на твої гроші. Цікаво, що скаже Танюша, коли дізнається, що в тебе нічого немає, — чоловік зареготав, — а в цьому, будь певен, я тобі допоможу. Не варто стояти у мене на шляху. Серже, ох, скільки приємного тебе чекає. Я вже бачу, як ти стрімко летиш з Олімпу, на який продирався останнє десятиліття. Дякуючи моїм адвокатам, компанія, який сарказм, змінює керівника і переходить мені. Партнери обставили Поляніна і самі стають у керма величезної фірми. Як же я розвернусь. В тебе залишається тільки квартира, заміський будинок, автомобіль і клаптик отієї нікому не потрібної зараз землі. Який же нонсенс. Спеціально залишаю за тобою ту землю в якості відступного, адже як виявилось, шановний Павло Андрійович, котрий не хоче продавати свою халупу, рідний дідусь нашої Тані. А твоє добре серце не змогло змусити тебе прогнати діда, щоб розпочати будівництво. Ти розорений, Серже. Фініта ля комедія.

Полянін стояв навпроти і намагався розгледіти в цьому озвірілому чоловікові свого колишнього друга.

— Владе, подумай. Нехай ти забереш у мене все, але в мене залишиться найголовніше — кохання. А в тебе? Ти ж спопеляєш свою душу. Для чого ти це робиш? Пізніше ти про все пожалкуєш.

— Ти смішний, Сергію. Смішний! Я все можу купити за гроші. Навіть кохання. Без грошей ти непотрібний Тані. Ось навіть можу засікти час. Як тільки вона дізнається, що ти банкрут, відразу прибіжить до мене.

— Ти помиляєшся. Таня не така, як твої дівчата.

— Якщо тобі більше нічого сказати, можеш бути вільний. По праву власника компанії тебе звільнено. Хоча наостанок, в якості прощального подарунку … — Орєшин порився в шухляді і витягнув купу паперів, — Забирай свій проект на ту злощасну ділянку. Будеш дивитися на нього і облизуватися, як кіт на сметану, — чоловік зайшовся зловісним сміхом.

— Прощавай, Владе. Мені тебе шкода.

Серж забрав зі столу папери і покрокував на вихід. Сьогодні остаточно рухнуло його дітище, яке він плекав останні роки, вкладаючи фізичні і моральні сили, недоїдаючи і недосипаючи. Через примху багатого мажора, котрому захотілося мати все, Полянін залишився майже без нічого.