Глава 24

Сергій Полянін незважаючи на свою холодність та прискіпливе ставлення до виконання службових обов’язків, приділяв велику увагу моральному стану та відпочинку підлеглих працівників. Перед новорічними святами кожен співробітник компанії отримав чималеньку грошову допомогу та величенький пакунок із солодощами. Тому на новорічний корпоратив всі зібралися в піднесеному настрої, подумки дякуючи керівництву за турботу. Полянін не пошкодував коштів на святкування, тому прийдешні новорічні свята працівники компанії та запрошені гості святкували з помпезністю в одному з фешенебельних закладів міста.

Коли джип пригальмував біля вишуканого закладу, Тетянка відчула легкий мандраж, однак швидко взяла себе в руки та з допомогою Сергія випурхнула з авто. Розкішний ресторан зустрів Таню величчю і блиском. Послужливі офіціанти допомогли зняти шубку і провели за один зі столиків. Сьогодні компанія «Полянін і партнери» зарезервувала величезний бенкетний зал ресторану, який уже був зі смаком прикрашений до новорічного корпоративу. Приміщення було оформлене в біло-червоно-зелених тонах. На вікнах висіли традиційні новорічні гірлянди, прикрашені червоними стрічками і квітами пуансетій. Збоку притягувала погляди справжня жива ялинка, котра виблискувала кульками, мішурою і вогниками. Гарно виглядали столи із льняними білими скатертинами, по центру яких розташовувались уже менші червоні доріжки.

Русявка вражено оберталась навколо, намагаючись не пропустити жодної деталі. Коханий поряд ніжно підтримував за ліктик, що надавало відчуття спокою та безпеки. Світ розкошів відкривав перед нею свої обійми. Вона дуже хвилювалася, адже не звикла до подібної помпезності, тому зіщулилася і сильніше вчепилася в лікоть коханого. На мить їй захотілося розвернутися і втекти назад у свою скромну кімнатку в гуртожитку, та вона розуміла, що шляху назад немає. Якщо вона кохає Сержа, то їй слід дізнатися про його життя більше, а не втікати переляканою мишкою.

Нарешті вони всілися за столик, призначений для восьми осіб.

— Не бійся, німфо, — прошепотів чоловік, — Акули бізнесу не їдять молодих студенток.

Таня нервово засміялася, прикривши ротик долонькою:

— Сергійку, мені страшно. Може поїдемо звідси у спокійніше місце?

— Танюшо, заспокойся. Я ж поруч. Невдовзі тобі сподобається ходити на такі пишні заходи. Я в цьому впевнений. Ти звикнеш, і не будеш хвилюватися. Я зібрав дуже дружний колектив, на який можу покладатися на всі сто відсотків. У нас ніхто нікого не ображає. Та й нехай хтось спробує тебе образити – відразу буде мати справу зі мною. А тобі слід потроху з усіма познайомитися, адже невдовзі і ти увіллєшся у наш колектив. Із запрошених будуть тільки декілька моїх бізнес партнерів з дружинами, та вони люди солідні і вміють налагоджувати відносини. Деякі з них будуть сидіти за нашим столиком, але нічого не бійся.

Тим часом до їхнього столику підійшов стрункий чоловік середнього віку з сивими вилицями в супроводі пухленької чорнявки. Полянін привітався і відрекомендував новоприбулих:

— Трохим Федорович і Лілія Олегівна. А це моя кохана — Таня Савченко.

— Як приємно, — посміхнулася чорнявка, на її щічках з’явилися ямочки, — Тільки для вас, Таню, я просто Ліля. І ніяких заперечень.

Таня якось відразу заспокоїлась. З такими милими людьми вона миттю знайшла спільну тему розмови. Виявилося, що Лілія Олегівна працює генеральним директором у компанії чоловіка і дуже гарно володіє бізнесовими термінами.

Трохи пізніше підійшов веселий товстун з довгоногою білявкою, вищою від нього на голову. Від нього аж фонтанувала енергія, хитрі очі роззиралися навсібіч, ніби вишукуючи якусь поживу. Він не чекав, доки їх познайомлять, і першим підійшов до Тані, взявши її за ручку:

— Мене звати Ігор, а мою супутницю, а по сумісництву, дружину, Ізольда. Серже, де ж ви віднайшли такий неоціненний скарб? Чому приховували від нас таку неземну красу? Та це ж справжній ангел, який щойно спустився з небес, — компліменти так і сипались з нього, як з рогу достатку.

— Полегше Ігоре Петровичу, — Полянін заступив собою дівчину, трохи відсунувши від товстуна, — Давайте, я вас познайомлю. Це моя дівчина Таня і в мене дуже серйозні майбутні плани щодо неї.

— Шкода, молодий чоловіче. Інакше б я точно не пропустив такий скарб.

В цей час довгонога модель Ізольда повисла на його руці, намагаючись привернути до себе увагу. Ігор Петрович відразу переключився на неї:

— Ізольдочко, не сердься. Це ж прості слова люб’язності. Чергове діамантове кольє зможе загладити мою провину?

— Так, я нещодавно бачила дуже гарне. Хочу таку ж прикрасу, як у Ніккі, — примхливо закопилила нижню губу, – Тим більше, ти мені обіцяв подарувати щось неймовірне.

Тані Ізольда здалася трохи обмеженою дівчиною, яка згодна на все заради грошей. Але що ж поробиш? Значить, такі відносини влаштовують як Іззі, так і товстуна Ігоря Петровича. Про ніяке кохання там і речі не йшло.

Якось ненав’язливо за столиком зав’язалася розмова, пересипана жартами. Таня вже майже зовсім розслабилась. Ніхто тут не вважав її якоюсь чужачкою, котра якимось дивом опинилася на блискучому святі. З сусідніх столиків ловила зацікавлені погляди колег Поляніна, та вони швидко відводили очі. Серж їй прошепотів на вушко:

— Звикнуть. Головне ти зі мною, а пересуди я вмію рубати на корені. Не в буквальному сенсі. Я вмію переконувати.

Рука Сергія під столом ніжно стиснула Таніну долоньку, від чого їй стало так хороше. Раптом їх ідилію перервала Ізольда, різким голосом поставивши питання:

— А де ж це ваш, Серже, привабливий заступник? Чому він не з нами за одним столиком? — напевно вона захотіла викликати ревнощі в Ігоря Петровича, та той в цей момент відвернувся, побачивши когось знайомого за сусіднім столиком.

— Ізольдо, він трохи затримується. Звичайно, він приєднається до нашої компанії.

Тетянка помітила два порожні стільці за їхнім столиком ще давно. Вона чекала побачити заступника подібного до Сергія — стриманого, впевненого в собі. Така ж під стать повинна бути його дружина чи кохана — звичайно випещена, одягнута в дорогі брендові речі. Чомусь Таня розхвилювалася ще більше, та Серж нахилився до неї і прошепотів: