Глава 18

Владислав Орєшин не втрачав даремно часу і вже під’їжджав до Таніного гуртожитку. По дорозі він зупинився біля квіткового магазину і купив найдорожчий оберемок квітів. Він не заморочувався над кольором чи видом квітів, просто ткнув пальцем в найбільшу корзинку, яку ледве вдалося поставити на сидіння авто. І ось в такому вигляді, несучи перед собою корзинку, він з’явився в гуртожитку.

Використавши на максимум мистецтво ведення переговорів, він взявся розпитувати вахтерку про Тетяну Савченко, принагідно вияснив, в якій кімнаті проживає русявка. Старенька стала бурчати, намагаючись показати, що вона не потерпить безладу на своїй території. Однак, побачивши імпозантного чоловіка, від якого навсібіч простягалася аура багатства та влади, жінка змінила гнів та милість та почала розповідати про Таню, принагідно зауваживши, що кавалери Савченко уже перетворили прохідну в квіткову оранжерею.

«Дивно, вона ж говорила, що розійшлася зі своїм хлопцем. Ох, і Танюша, часу дарма не втрачає. Та хто б він не був, я готовий поборотися. Хоча б поговорю з дівчиною, а там видно буде. Не думаю, що вона буде довго впиратися, тим більше з моїм то досвідом в амурних справах. Ну, добре, нехай трішки поламається заради пристойності. Буде цікавіше і солодша буде перемога. Зі мною вона швидко забуде всіх своїх кавалерів. Що мені який студентик, нехай навіть тричі красунчик», — хмикнув про себе Орєшин.

Від вахтерки за традиційну шоколадку чоловік дізнався багато цікавого. Жінка намагалася догодити Владу, тому почала викладати бізнесмену в найдрібніших подробицях особисте життя Савченко. І в якому інституті навчається Таня, і на якому курсі, і коли пари закінчуються, і з ким зустрічалася.

«Стає все цікавіше. Одне погано – бабуля ще навіть не знає, хто ж цей загадковий хахаль, який завалив квітами прохідну. Ну, нічого, скоро дізнаємося».

Чоловіку раптом так захотілося швидше побачити русявку, що він розвернув авто і поїхав до університету. Він уже й викинув із голови вранішню розмову з Сергієм, адже його думки заполонила лише Таня. Саме її він прагнув найшвидше побачити. Йому було незрозуміло, чому дівчина відверто ігнорує його дзвінки. Про те, що це не простий збіг обставин, він не вірив.

«Не хочу чекати до вечора. Відверта розмова відразу все між нами зробить зрозумілішим. Чому ж вона не хоче зі мною розмовляти? Ми ж, начебто, домовились про зустріч».

У Влада в житті були дві пристрасті – дівчата та автомобілі. А особливо йому подобалось, коли дівчина сиділа в його машині, і він розганяв його на максимально допустиму швидкість і мчав напереріз вітру. От і зараз він застрибнув на водійське сидіння, завів двигун і помчав за черговою пристрастю. Він уже уявляв, як Танюша сидітиме поряд, і вони покружляють містом і зупиняться біля розкішного ресторану. Він передчуття пригод у Влада серце застугоніло в грудях, руки нетерпляче крутнули кермо. Аж ось і автомобільна стоянка  біля навчального закладу.

«Який збіг», — здивувався, виходячи з машини, — «В цьому університеті Серж регулярно читає лекції з бізнесу. Хм, виходить тут працює і Маша. Однак вірогідність, що я побачу викладачку, занадто мала. Хоча, хто знає. Я мовби і не проти погуляти з Машунею, та після Тані вона видається прісною сірою мишею. Якщо не зростеться з Танюшкою, так і бути — вмовлю Марію стати моєю коханкою. Більшого аж ніяк запропонувати не можу. Є вірогідність, що зваблива викладачка не задовольниться роллю коханки, та я чомусь не вірю, що з неї вийде добропорядна дружина. Щось у ній є таке… Трохи чортовщинки, яку вона приховує за нібито скромним характером».

За тривожними думками Влад вже піднімався сходами, намагаючись розгледіти знайомий силует Тані Савченко, котра і далі ігнорувала його дзвінки. Зупинив декількох студентів і дізнався, що саме зараз русявка перебуває в актовій залі, де проводять підготовку до свята. З легкістю знайшов потрібне місце і заглянув у залу. Так і є! Он його нова знайома сидить разом із подружками. Вони щось перемовляються, весело хихочучи. Легко пробираючись крізь натовп йшов до своєї мети — омріяної русоволосої красуні.

Ох, яка ж вона гарна, аж серце перехоплює. Так, він ще побореться, хто б не був той загадковий шанувальник. Раптом дівчина змахнула головою, довге русяве волосся розсипалося по плечах — і світ на мить перестав існувати. Зелені мигдалевидні очі зустрілися з його поглядом, і вона його впізнала. Чомусь здивування переплуталось із переляком. Ну, кралю, не слід мене боятися, — прошепотів сам до себе, на ходу поправляючи волосся. Милувався б і милувався, ступаючи черговий крок до омріяного щастя. Ось уже зупинився перед красунею, яка миттю підхопилася з крісла.

Подружки теж обернулися, здивовано ще ширше відкрили очі, а потім по дівчачій звичці захихотіли. Злегка прокашлявся, голос чомусь завжди впевненого в собі молодика, захрип. Підхопив русявку під ліктик і очима показав на вихід. Видно, що вона вже не могла опиратися і покірно побрела до виходу з актової зали, щоб поговорити у більш спокійній обстановці. Нарешті вони опинилися в більш-менш усамітненому місці, знайшовши пусту аудиторію. Савченко відразу відсторонила його жадібні руки, якими чоловік намагався притягнути до себе, крутнулась на каблуках та підійшла до широкого вікна. Потім схрестила на грудях руки і питальним поглядом подивилася на Влада. Було помітно, що дівчина не бажає починати цю розмову, та і взагалі не рада його бачити, тим більше у стінах університету. Однак вона розуміла, що ця розмова необхідна обом. Тому стояла і вичікувала, начебто обираючи стратегію поведінки.

— Привіт, Танюшо. Я дуже розхвилювався, коли ти не відповідала на мої дзвінки, тому і вирішив завітати сюди. Я думав, що ти згодилась сходити зі мною на побачення. Ну, хоча б просто ввечері поспілкуватися за горнятком кави. У тебе якісь неприємності?

— Давай забудемо той вечір. Тоді я трохи заплуталась у своїх почуттях, — очі дівчини замріяно дивились повз нього, — Те, що я тобі пообіцяла побачення, нічого не означає. Та й ні до чого мене не зобов’язує. Я тоді була в неадекватному стані і намолола багато дурниць. Розумієш, я більше життя кохаю іншого.