Глава 15

Пізно ввечері, окрилена щастям, Таня повернулася до гуртожитку. Рум’яні щічки пашіли від морозу, серце вискакувало з грудей від почуття, яке розквітло поруч із коханим Сергієм. Чоловік пропонував їй залишитися на ніч у заміському будинку, та дівчина була невблаганна. Їй і самій хотілося зникнути від усього світу, заховатися в обіймах коханого, однак на неї очікувана виснажлива підготовка до складних заліків. Хоча було вже дуже пізно, русявка планувала ще сісти за підручники.

Всю дорогу до кімнати Тетянка щасливо посміхалася, згадуючи подробиці найромантичнішого вечора в її житті. Дівчина нікого не хотіла бачити, бажала наодинці насолодитися своїм щастям. Вона тихенько відчинила двері кімнати, сподіваючись, що дівчата вже сплять, і не доведеться витрачати дорогоцінний час на пояснення. Та на неї вже чекали нетерплячі очі цікавих сусідок.

Подружки змовницьки переглянулись, на диво, вони ніяк не могли влягтись спати, все вигадували справи, щоб дочекатись Таню. Щойно за нею зачинилися вхідні двері, як подруги миттю увімкнули світло, обступили дівчину, що світилась від щастя і не стримувала почуттів від несподіваного романтичного побачення. На щось подібне вони й розраховували, адже давно помітили, що в душі подруги буяють незрозумілі емоції, які заважають їй у навчанні. А як же хотілося дізнатися секрети любою подружки? Невже не розповість нічого і цього разу?

Тетянка голосно зітхнула, усвідомлюючи, що подруги від неї не відчепляться, поки не дізнаються всі подробиці її зникнення на тривалий час. На диво, думка про навчання кудись раптово зникла, а мозок заполонився лише думками про коханого. 

— Дівчатка, просто нічого мене не питайте. Я не хочу сполохати своє щастя, — видихнула на одному подиху і закружляла по кімнаті, випадково збивши вазу.

– Е, ні, Таню, — Віка встигла підхопити вазу, і не дати розбитися на друзки, — Розповідай, інакше ми з Дашею помремо від цікавості. Ти ж не хочеш, щоб твої подружки зачахли від цікавості?

— Ти думаєш, просто так відкараскатись від нас? Ми що, даремно не вкладалися спати, не дочекавшись пропажі? Та ми скільки ідей перебрали в голові, шукаючи причину, з якої наша завжди стримана студенточка зірвалася на лекції? Негайно розповідай все! – додала інша сусідка.

Даша підхопила розчервонілу Таню під руки і потягла за собою на ліжко, поряд вмостилася Віка:

— Помирилася з Ромкою? — Віка закотила очі, — Чи може це той новий знайомий з атлетичною фігурою — Владик? Так, я більше впевнена в тому, що Владик! Не могла ти Ромці так швидко все пробачити.

Таня заперечливо похитала головою, з очей так і сипались іскорки щастя:

— Ні, і ще раз ні. Не вгадали! — покотилася зо сміху.

— Хто тоді? Невже той змій-спокусник старший Ткаченко? Він просто сьогодні приходив після занять, тебе шукав. Очі, ніби в побитого цуценяти. І тверезий, як скло, — Даша не могла всидіти на місці, — Довго в нас випитував, куди ти подівалась. Намагався дочекатися тебе тут, але ми його випроводили. До речі, ось приніс тобі пишний букет. Бідолашний, так м’яв у руках бідні підмерзлі квіти, ледве не повідривав від стебел.

Даша витягнула разом з маленькою вазою три чахлі гвоздики, які сиротливо чекали свого часу на поличці.

Тетянка здивовано подивилася на пониклі квіти, уявляючи, яка причина змусила Костика так наполегливо шукати зустрічі з нею? Невже і цей закохався? Хоча вона була сита по горло обома навіженими братиками.

— Ми півдня шукали вазу по гуртожитку. От квіти трохи й підгуляли, — Тетянку із задуми повернуло хихотіння Даші, — Та ми бачимо, що тобі ні Костя, ні його чахлі квіточки не до смаку.

— Та й від вчинків братів Ткаченків навіть у нас пелена з очей спала, – подруги мали таку звичку, що коли одна закінчувала говорити, інша підхоплювала і продовжувала тему подружки, – От якби підкотив би до мене такий мужній та багатий чоловік, як Владик, я б на місяць загуляла, але замакітрила йому б так голову, щоб про інших і не думав. Такий солодкий красунчик! Проте і цей запав на тебе, Тетянко! Що ж нам так не щастить у житті!

— Дівчатка, вони всі просто хлопчиська, навіть Влад. Невже не помітили? З вигляду – солідний чоловік і типовий владний герой, що звик гратися в почуття з молоденькими наївними студентками. А насправді, як хлопчисько у пісочниці — ось подивіться, яка в мене машина, ось гляньте — яка в мене крута посада і який я перспективний. А давайте, дівчата я вам куплю випити, і ви не встоїте перед моєю красою і харизмою! Ми не на ринку! — розпалювалася Таня, і від цього ставала ще гарнішою.

— Наша принцесо, хто ж вкрав твоє серце? Якщо всі не такі? Хто цей справжній чоловік? — Віка заглянула в очі Тані, — Ми його знаємо?

— Невже наша перебірлива красуня знайшла когось такого, хто відповідає її високим стандартам, – додала Даша, ще більше розпалюючись від цікавості.

— Знаєте. Навіть бачили зовсім нещодавно. Він найгарніший, наймужніший, найпривабливіший чоловік. З першого погляду мене перемкнуло на ньому. Намагалася забути, приревнувала хтозна чого, зробила неправильні висновки. Добре, що все зайшло не так далеко, і все вдалося виправити. Як добре, що я сьогодні пішла із занять, зустрілася з ним та порозумілася. А зараз мене просто розриває на шматки від кохання! Не можу ні спати, ні їсти, днями про нього думаю. І чим більше відштовхувала, тим сильніше хотілося впасти в його обійми.

Подружки переглянулися:

— Ну, Танюха, ти втрапила в халепу. Ти, часом, не захворіла, чи не з’їла чогось із простроченим терміном? Таке кохання буває тільки в кіно.

— Я теж думала, що тільки в кіно. Побачила Сергія — і померла від гарячих відчуттів, метелики запурхали в животі, дихання збилося. Ах …. Вважала, що метелики — просте порівняння, балачки. Однак, ні! Я відчуваю себе такою окриленою, літаю в небі від щастя. До Ромки я не відчувала й сотої долі подібного нестримного божевілля.

— Ой, не зрозуміла, — Віка підсунулася ближче, — Чому ж ти тоді зустрічалася з Ромкою? Навіщо крутила голову хлопцю?