Глава 13

Думки Тані літали десь далеко. На автопілоті вона з подругами відправилась на заняття, зайшла в аудиторію та почала роздивлятися краєвид у вікні. Краєм вуха вона слухала лекцію, однак не сприймала ні слова. Якби в неї спитали, на лекції з якого предмету вона зараз присутня, то вона б не змогла відповісти навіть на таке просте запитання. Та, якщо відверто, то не дуже й намагалася вникнути в слова викладача. Зараз її це не турбувало. Дівоче закохане серце прагнуло зовсім іншого.

Їй так хотілося дременути звідси дуже далеко, залишитися наодинці посеред лісової галявини зі своїми думками. Дівчина дуже прагнула, щоб минули усі негаразди і все склалося якнайкраще. Подібні душевні переживання в її житті сталися вперше, тому вона не знала, як діяти в подібному випадку. Навіть поради спитати ні в кого. Ну, не до дідуся ж іти з подібними проблемами. Їй зараз так захотілося мати якусь старшу і досвідченішу подругу, яка не буде з неї насміхатися, а лише втішить і запропонує хорошу пораду.

З тяжких і невеселих роздумів Тетянку вивели віддалені звуки і доторки до її тіла. Дівчину під ліктик легенько штовхнула староста Ліза, очима вказуючи на викладача, який насупивши брови, дивився прямісінько на неї.

— Савченко, бачу у вас є справи важливіші, ніж сьогоднішня лекція. Вочевидь, ви не бажаєте працювати, і вам з нами нецікаво. Я не бажаю продовжувати лекцію, коли деякі панянки перебувають думками далеко від аудиторії. Гаразд, можете бути вільні, чекаю на індивідуальну перездачу. Можливо, самостійно ви краще опануєте цю тему.

Таня закрутила головою навсібіч, нервово ковтаючи повітря. Вся група спостерігала виключно за нею, однак, коли дівчина переводила погляд з одного на іншого – опускали очі. Вона нібито шукала підтримки у одногрупників, проте всі мовчки спостерігали за ними. Тетянка нервово покліпала, остаточно приходячи до тями, та заледве з себе витиснула:

— Гаразд, Геннадію Павловичу. Щось у мене сьогодні дійсно погане самопочуття і не сприйняття інформації. До побачення.

Потім нервово згребла в рюкзак ручку і зошит і вибігла з аудиторії, ледь стримуючи сльози. Віка з Дашею переглянулися, адже така поведінка ніяк не була притаманна їхній подрузі. Німі погляди дівчат та знизування плечима лише зайвий раз доводили, що з їх подругою коїться щось незрозуміле.

Тим часом Таня зайшла у роздягальню і накинула на плечі шубку. Вона занадто заплуталась у собі і своїх відчуттях, тому вирішила не повертатися у гуртожиток, а побродити містом. Не маючи ніякого конкретного маршруту, дівчина просто йшла вперед, вибираючи менш людні місця. Вранці випав сніжок, який приємно порипував під чобітками. Недавно голі дерева вкрилися білосніжною одежинкою, тому виглядали не так моторошно. Одним словом, погода була прихильна до русявки і сприяла неквапливим прогулянкам. Дівчина крокувала не дивлячись по сторонах, роздумуючи над ситуацією, що склалася. Почервонілі губки шепотіли як заклинання:

— Сергійку, я так скучила за тобою. Навіщо мені той зарозумілий Ромка, а тим більше Костя? Не хочу навіть думати про братів Ткаченків. Мені здавалося, що кохаю Ромку, сумую за ним, але це ніщо в порівнянні з шаленим кохання до тебе. Невже ти не зрозумів, чому тікаю від тебе? Тому що боюсь своїх почуттів, боюся, що я для тебе виявлюся тільки іграшкою.

Несподівано дівчину з роздумів вирвав телефонний дзвінок. Тетянка зовсім не хотіла зараз ні з ким говорити, тому скинула виклик і відключила телефон. Дівчатка зрозуміють, що їй потрібно побути на самоті. Батьки вважають, що вона зараз на заняттях, тому не турбують в такий час. Відключивши телефон, кинула його в сумочку, підставляючи обличчя сніжинкам. Всі проблеми зараз здалися настільки далекими, не хотілося вертатися в гуртожиток і щось пояснювати подружкам. Засунувши руку в кишеню шубки, з подивом витягнула записку від Влада Орєшина, яку він непомітно підкинув.

«Танюша, ти неймовірна. Я передзвоню тобі в понеділок. Хочу бути тільки з тобою. Цілую. Твій Влад.»

Незрячим поглядом втупилася у записку, ніби не розуміючи нічого. Що це в біса таке? Хто такий Влад? Чому записка від нього опинилася в її кишені? Потім розірвала записку навпіл і викинула в урну.

— Черговий залицяльник! Теж мені владний герой! Шукай собі іншу наївну дівчину, яка буде тобі гріти постіль! Я не обіцяла тобі нічого. Те, що я нібито згодилася з тобою зустрітися, ще не значить нічого. Такі самовпевнені в своїй неперевершеності чоловіки нехай проходять повз.

Нервовий смішок зірвався з вуст, а руки змахнули угору, допомагаючи повернути рівновагу. Сніжок прикрив тонкий лід, на якому й послизнулася дівчина. Раптом вона почула звук гальм і з подивом подивилася на знайому постать чоловіка, котрий вийшов із позашляховика і покрокував до неї.

— Сергійку, — ніяково писнула, – Оце так зустріч! Ну, нехай я прогулюю заняття, а ти чому не на роботі?

Щічки залив рум’янець, губи розтягнулися в посмішці. Схоже, що вони знову випадково зустрілися, і ніхто не завадить їхній розмові. Дійсно, якась невідома сила керувала нею, змусила піти з занять, не повертатися в гуртожиток, прогулюватися саме в цьому напрямку.

Чоловік заусміхався у відповідь. Оскільки важливі перемовини перенесли, то він, не поспішаючи, повертався на фірму. Невідкладних справ на сьогодні не передбачалося, тому він дозволив собі розслабитися. Сергій саме думав про Тетянку, а коли побачив на тротуарній доріжці знайому фігурку, серце затріпотіло від хвилювання, а нога автоматично вдарила на гальма. Він тепер мало нагадував серйозного бізнесмена, відомого своєю професійною холодністю. Де й подівся той серйозний лектор, котрий з кафедри випромінював сталевий характер та неприступність. Зараз він нагадував закоханого старшокласника, який поспішав на перше побачення. Не усвідомлюючи, як буде виглядати зі сторони, він стрімко вискочив з автомобіля і майже побіг до Тетянки.

— Танюшо, я так радий тебе бачити, — намагався не сполохати пташину щастя, – Виходить, не все так сьогодні і погано. Хоча представники інвесторів і не з’явилися на зустріч, та я щасливий, що зустрів тебе. Для мене зараз це важливіша подія.