Глава 12

Серж Полянін рвучко підхопився з дивану, ніби яка невидима рука трусонула його за плече. Не знадобився навіть будильник, який чоловік поставив на столику біля дивану. Він опустився на подушку, солодко потягнувся, відключив будильник і спробував спланувати сьогоднішній день. Подібною процедурою він звик займатися щоранку, тому дозволяв собі декілька хвилин поніжитися в ліжку, обдумуючи та плануючи прийдешній день.

Сьогодні очікувався приїзд представників відомої будівельної компанії, котру Сергій прагнув схилити на свою сторону в якості партнера проекту. День був розписаний буквально погодинно, на Сержа і керівників відділів очікували важкі перемовини, однак він був налаштований оптимістично. Незважаючи на безліч нюансів, до вечора від планував підписати довгоочікувану та взаємовигідну угоду із закордонними інвесторами, що допоможе залучити іноземний капітал та заявити про себе на міжнародному рівні. Для молодого бізнесмена це відкривало багато можливостей.

Від сьогоднішнього дня він багато очікував, тому ще зранку відчував посилений викид адреналіну, що зазвичай відбувалося з ним перед прийняттям важливих рішень. Раптом він згадав події вчорашнього вечора і схопився за голову. От втрапив в халепу. Цього ще тільки не вистачало для повного щастя! Це ж треба було згодитися на умовляння друга ось так провести вечір перед важливими перемовинами. Та й від Влада сьогодні буде небагато користі. Знаючи свого заступника, Сергій був упевнений, що Влад також, як і Маша, перебуває в ліжку, та зовсім не налаштований на працю.

Поведінка Влада в останні місяці все більше непокоїла Сергія. З самого початку співпраці він знав про дещо легковажний характер заступника та його репутацію невиправного ловеласа. Однак Орєшин зарекомендував себе справжнім професіоналом, зробивши багато корисного для їх бізнесу. Сергій часто ловив себе на думці, що йому дуже пощастило мати такого заступника та компаньйона.

Та останнім часом його вірний заступник все менше уваги приділяє процвітанню компанії, а більше часу проводить у пошуку амурних пригод. Потрібно серйозно поговорити з ним, адже з подібним відношенням до роботи складно буде досягнути успіху в бізнесі. Полянін неодноразово помічав, що його вірний соратник веде якісь перемовини за його спиною, ніби веде якусь власну гру. Та він вперто гнав подібні думки з голови, не бажав навіть собі зізнатися, що його вірний друг і помічник здатний на подібну зраду.

Звісно, на початковому етапі спільної співпраці Влад з головою поринув у роботу, іноді залишаючись ночувати в офісі. Та як розумів Сергій, цілеспрямованість і працездатність Владислава була направлена, в першу чергу, на підняття свого статусу в очах всесильного батька. Хоча одне іншому не заважало. Сергій поважав Влада за його прямолінійність і чесність, то ж, якби заступник вирішив розвивати свій проект під прикриттям спільної компанії, то він би обов’язково повідомив про це керівника. Принаймні, Серж цим себе заспокоював.

Дві чашки міцної кави трішки привели його до тями, однак, як він не відкладав неминуче, та необхідно було повертатись в реальність. Як він не хотів цього, але на нього очікувала неприємна розмова з Марією. Так, неприємна не лише для нього, а й для дівчини. Звісно, не її він хотів бачити в своєму ліжку, та хоч не хоч, а доведеться йти будити викладачку, котра бачить солодкі сни і ще незрозуміло, як відреагує на нього. Чоловік нашвидкуруч привів себе до ладу у ванній кімнаті, одягнув свіжий одяг і попрямував до спальні. На диво, спляча Марія виглядала такою по-дитячому щирою, згорнувшись калачиком і засунувши руку під подушку. Здавалося, дівчина бачить приємні сни і навіть не хотілося її будити. Та інакше він не міг, адже на нього чекали важливі справи. Та й Марії потрібно збиратись на роботу. Тому Сергій підійшов ближче і присів на краєчку ліжка.

— Машо! Доброго ранку! Прокидайся.

Вона щось пробурмотіла і перевернулась на інший бік. Без сумніву, вчорашні шоти виявились зайвими, і вона переоцінила можливості власного організму. З хвилинку Сергій посидів, дивлячись на безтурботно сплячу дівчину, потім зітхнув та додав голосніше:

— Машо, мені пора на роботу. Та й тобі також. Прокидайся, інакше ми запізнимося. Можу підвезти тебе додому. У нас залишилося небагато часу.

Краля різко підірвалася на ліжку, прикрившись ковдрою і не розуміючи, що сталося. Декілька секунд вона роззиралася по сторонах, не уявляючи, як опинилася в ліжку у незнайомій квартирі. Потім її погляд сфокусувався на Сергієві, і вона втупила погляд у чоловіка.

— Серж! Як так! Де я? Чому ти тут? І де Влад? Що відбувається?

— Машо, не потрібно стільки запитань. Зараз я тобі все поясню. Владу вчора терміново потрібно було повернутися на роботу. Деякі справи потребували його присутності. Він попросив мене відвезти тебе додому, однак ти була не в тому стані, щоб назвати точну адресу. Я взяв на себе сміливість привезти тебе у свою міську квартиру. Сподіваюсь, ти непогано відпочила. Не хвилюйся, між нами нічого не було, тому за це не переймайся. Ти спала в моєму ліжку, а я відпочивав на дивані.

Дівчина сповзла з ліжка і вхопилась за голову. Думки неслися галопом у зболеній голові, не даючи сконцентруватись.

— Машо, я все розумію. Можеш скористатися моїм душем. Я зараз заварю тобі кави, і все налагодиться. З ким не буває. Забудемо цей прикрий інцидент. Почувай себе так, ніби нічого не сталося.

Несподівано Марія залилася сльозами, і тепер більше не нагадувала фатальну спокусницю заможніх чоловіків. Десь у глибині її зачерствілої душі причаїлася ображена дівчинка, яка розуміла, що полювання виявилось невдалим і її знову покинули напризволяще.

— Чому так? Чому знову як завжди? Що зі мною не так? — прошепотіла, вдивляючись в очі чоловіку, – Чому мені так не щастить? Що про мене думають люди?

— Все гаразд, Машо. Я не любитель травити байки і твоя викладацька репутація не постраждає, — Полянін підвівся і підійшов ближче до розгубленої дівчини, по обличчю якої текли сльози відчаю.