Глава 10

Не так Сергій уявляв собі відпочинок у нічному клубі, коли погоджувався на довгі умовляння Влада. Йому ніколи не подобалися ні голосна музика, що, здавалось, проникала в кожну клітину тіла, відлунювала і поверталась у вигляді головного болю, ні світлові ефекти, що неприємно різали очі, не звичні до подібної наруги. Також чоловік не розумів натовпу галасливих людей, що верещали, підстрибували, махали руками, зображуючи неймовірні, відомі тільки їм танці. Навіть у студентські роки він намагався оминати подібні збіговиська з шаленими викрутасами. Хоча йому й доводилося гарцювати до ранку в компанії одногрупників, та дикі танці його не приваблювали. Однак, Серж все ж таки вирішив задовольнити прохання друга, та й розслабитися від подій останніх днів не завадило б.

Він згодився просто відволіктись від справ, пропустити пару шотів, пожартувати – одне слово, гарно провести час, не думаючи про проблеми. А їх останнім часом накопичилося аж занадто. Крім справ бізнесу, додалися амурні переживання, чого не було з ним дуже давно, і які, як йому здавалось, назавжди покинули його серце. Як не дивно, але душевні справи забирали набагато більше сил та нервів.

Якби вибір закладу залежав від нього, то він краще б обрав невеликий, затишний ресторан із гарною кухнею та неголосною живою музикою. Про це він і повідомив своєму заступнику, маючи твердий намір відмовитися від нав’язливої пропозиції. Однак, енергетика Влада взяла гору, та й порівняння зі старим буркотуном, що просиджує вечори у кріслі-гойдалці перед каміном у вовняних шкарпетках із книгою в руках, остаточно переконало Сергія. А після того, як Влад вдало зімітував танці нетверезої молоді, Полянін розсміявся і дав згоду приєднатися до компанії.

Та задоволення від перебування в подібному закладі випарувалось вже через півгодини, і чоловік відверто нудьгував. З кожною хвилиною Сергій все більше жалкував, що дав згоду на подібну авантюру. Він усвідомлював, що волів би провести цей час з Тетянкою, або, хоча б у роздумах про неї, з келихом коньяку під неголосну романтичну музику. Якась невидима сила притягувала його до дівчини, всі думки були зайняті лише нею. Хоча він не вірив у магію, однак їхній зв’язок мав, здавалось, надприродне походження.

Та Влад, як завжди, був у своєму репертуарі. Його вірний заступник остаточно зіпсував і так неприємне враження від вечора, в черговий раз продемонструвавши свою легковажність та безмежну пристрасть до нових пригод. Мало того, що зник на тривалий час, залишивши його з Машею, яка все більше п’яніла і наполегливо намагалася пригорнутися до нього.

А прохання Влада попіклуватися про дівчину остаточно зіпсувало чоловіку настрій. Ось цього він взагалі не міг уявити! Сергій не мав ніякого бажання проводити Машу додому, однак він не міг залишити її тут, та й проханням друга про допомогу не міг знехтувати. Деякий час він умовляв дівчину вийти на вулицю подихати свіжим повітрям.

З великими труднощами Поляніну таки вдалося вивести Марію з клубу. Вона зовсім нікуди не бажала йти, хотіла тусуватися до ранку. Але дівчина була вже не в тому стані, щоб продовжувати святкування. В плани Сергія входило тільки швидке транспортування викладачки до місця проживання та повернення в рідні пенати. Чим швидке він виконає завдання, тим більше часу у нього залишиться на мрії про кохану дівчину. Посміхнувшись, він на мить уявив себе постачальником вантажу, що виконує термінову доставку.

Але все пішло не за правилами Сергія. Чоловікові довелося відвезти її до себе додому, адже своєї повної адреси Марія вже не пам’ятала. Чи просто не хотіла говорити, граючи в свої, зрозумілі лише їй, ігри. У місті чоловік проживав у сучасній величезній квартирі, обладнаній за принципом мінімалізму. В його холостяцькій барлозі не було звичних дрібничок, лише потрібні та практичні речі. Міське житло, в якому він проживав із колишньою дружиною, давно продав, бо кожна дрібничка нагадувала кохану. Та й перебування у квартирі, де пережив щасливі миті, додавали лише болю.

Зараз він все більше сердився на Влада і на себе, що згодився на подібну пригоду. Під’їхавши до будинку, допоміг вийти Марії, яка ніяк не могла прийти до тями. Довелося підхопити викладачку на руки і віднести у власні апартаменти, та вкласти її на своє широке ліжко. Марія промуркотіла щось нерозбірливе і перевернулася на інший бік.

— Отак, Машо. Ти все ж таки добилася свого – опинилася у моєму ліжку, – хмикнув під ніс Полянін, – Іноді мрії мають властивість збуватися, хоча і не завжди так, як ми цього прагнемо. Коли ти хотіла потрапити сюди, то уявляла і мене поряд. Однак, не так сталося, як гадалося. Нічого, відпочинь, завтра ти навряд чи згадаєш сьогоднішні події. Боюсь уявити, що ти подумаєш, коли прокинешся тут.

Маша не відповіла, лише міцніше обійняла подушку. Після монологу Сергій несподівано для себе відчув піднесення настрою. Він вирішив переночувати сьогодні на дивані, але спати ще ніяк не хотілося. Чоловік пішов на кухню, де дістав із бару пляшку коньяку і келих. Наливши трохи випивки, подумав, що застарий уже вештатися по нічним клубам. Це ще двадцятип’ятирічний Владислав шукає пригод собі на голову. Цікаво, що там за чергова дівчина, яка закрутила йому голову.

Досі в його мріях панувала чарівна Таня Савченко, тому він вирішив зробити можливе і неможливе для завоювання її неприступного серця.

«У моєму заміському маєтку русоволоса німфа, здавалось, трохи розслабилась і на мить стала настільки близькою і коханою, що у мене досі ниє серце. Потім щось пішло не так і вона втекла від мене сполоханою пташкою. Таню, що ж ти зі мною робиш?»

Ніхто б не міг подумати, що такий амбіціозний бізнесмен здатен так палко закохуватись. Так, він безтямно кохав дружину, та цього разу його накрило набагато сильніше почуття. Без Тані він не міг вільно дихати, вона постійно знаходилась перед очами, стріляючи в самісіньку душу зеленими очима.

«Цікаво, скільки продовжиться чергове захоплення Влада? Таких красунь у його житті було скільки, що й не злічиш. Друже, ти невиправний. Змушу завтра його поговорити з Машею, хоч яка б вона не була настирна, та не заслуговує такого ставлення. Прийшов у клуб з однією дівчиною, побачив іншу – тільки пилюка стовпом за ним пролягла. Не варто так гратися з красунями, розплата обов’язково прийде.»