Кохання та помста

Глава 7

Деякий час в автомобілі панувала тиша, яку порушував легенький шелест працюючого двигуна та неголосна музика, що лунала з динаміків. Тетянка швидко зігрівалася, перестали цокотіти зуби, а тілом розтікалося приємне тепло. Вона не наважувалась повернути голову та подякувати рятівнику, тому утомлено відкинулася на сидінні, заплющивши очі. Перенесений стрес давався взнаки, а в автомобілі Сергія вона відчула себе в безпеці, тому дозволила собі розслабитися. Та мозок продовжував працювати, ще до пуття не усвідомлюючи, що небезпека вже позаду. Перед очима пробігали неприємні події останніх годин, які дівчина прагнула назавжди викинути з пам’яті.

«Чому це сталося зі мною?» – вже вкотре в голові лунали подібні думки, – «Я ж нічого не робила поганого, просто сталася прикра помилка. Як тепер жити далі? Чи зможе Роман після цього дивитися мені в очі? А я йому? Як можна продовжувати стосунки, коли в нього страшенна недовіра до мене? Чому його охопили дикі ревнощі? Не уявляю, що робитиму, коли зустрічатиму його в університеті. Чи він продовжуватиме думати, що я намагалася йому зрадити? Він навіть не переймається, що зі мною сталося. Мабуть, швидко знайшов мені заміну і розважається, у нього ж сьогодні свято. А якби не Сергій їхав цією дорогою, а якийсь навіжений маніяк? Тоді б моє життя коштувало не більше іржавого п’ятака».

Полянін мовчки спостерігав за дорогою, лише інколи кидав непомітні погляди в бік дівчини, не наважуючись заговорити першим. Він розумів, що Тетянка неспроста опинилась в нічну пору одна в безлюдному місці та перебуває в стресовому стані. Ситуація нагадувала кадри із дешевих жахастиків, коли водій, не підозрюючи про небезпеку, зупинявся на пустому нічному шосе та підвозив «нещасних» дівчат. Та зараз було навпаки – якраз дівчина виступала в ролі жертви та потребувала допомоги.

Непомітно спостерігаючи за Танею, чоловік не помітив на її тілі та одязі слідів насильницьких дій, лише брудний одяг свідчив про те, що вона падала на землю, можливо, втікаючи від переслідувачів.

«Що з тобою трапилося, Танюшко? Як ти опинилася в цій глухомані одна в нічний час? Невже тебе викрали, а тобі дивом пощастило втекти? Хоч би з тобою не зробили нічого непоправного. Нічого, відійдеш від стресу, зігрієшся та розповіси, хто посмів познущатися над тобою. У мене достатньо зв’язків, щоб знайти та покарати винних».

Через деякий час Сергій помітив, що Таня трішки заспокоїлася, тому вирішив акуратно відволікти її від неприємних думок та довідатися, що сталося насправді.

— Ця робота забирає весь час. Довго затримався на об’єкті, незчувся, як стемніло. Невідкладні справи, Таню. За всіма потрібно наглядати та контролювати. Інакше – кожний намагається халтурити чи обманути. А де ти взялася в таку лиху годину? Як ти там опинилася? Чи тебе хтось шукатиме в цій глухомані?

Дівчина почала сильніше плакати, витираючи сльози долонями.

— Я не хочу про це розповідати.

— Гаразд, не потрібно. Скажи одне – тебе хтось образив? Я можу чимось допомогти? Чи потрібно заявити в поліцію? – стурбовано подав хустинку.

— Це все зайве. Сергійку, мені не можна зараз ні додому, ні в гуртожиток. Я хочу зараз про все забути. Мені потрібно місце, де я зможу дочекатися ранку.

— Таню, а поїхали до мене. Я саме хотів заїхати у свій заміський будинок, забрати деякі документи. Заодно планував там переночувати, щоб не кататися посеред ночі. Згоджуйся, я тебе не ображу, – намагався говорити лагідно, щоб не сполохати птаху удачі.

— Я не проти, поїхали, – легка посмішка сяйнула крізь сльози, – Якщо ти мене напоїш гарячим чаєм, я завжди – за. Також не відмовилася б від гарячої ванни, щоб змити з себе весь цей бруд. Дивись, у що я перетворилась.

— Дуже радий, що ти погодилась. Тут зовсім недалеко, потерпи трохи.

Автомобіль плавно під’їхав до величезного маєтку, який виглядав, ніби витвір архітектурного мистецтва. Дівчина із здивуванням та захопленням оглядала химерні вежі, виті балкони і прибудовану до основної будівлі оранжерею, на мить забувши про свої негаразди.

— Сергійку, я в захваті! Всередині будинку так само чарівно?

— Заходь, будеш гостею. Холостяцьке житло всередині нагадує пустку, я нечасто тут буваю. Маю тільки необхідні речі щоб вряди-годи переночувати чи щоб побути на самоті. Колись давно, Танюшо, я вивчився на архітектора, тому заробивши достатньо грошей, втілив у життя свою божевільну фантазію.

Вони пройшли мощеною доріжкою до дверей, відчинивши які, потрапили в зовсім просте приміщення. Хоча дівчині все дуже сподобалось — великий хол, високі вікна, виті сходи на другий поверх. Але зараз вона була не налаштована роздивлятися деталі, адже бажала швидше зігрітися. На диво, у приміщенні було тепло, спрацював клімат-контроль, який чоловік ввімкнув заздалегідь.

— Проходь, на другому поверсі я покажу тобі кімнату. Там є все необхідне:  душ і теплі речі в шафі. Може, щось підбереш для себе.

— Я не зловживаю твоєю добротою? – запитала русявка, – Мені все-таки незручно, адже в тебе могли були невідкладні справи, а тут я звалилася, ніби сніг на голову.

— Досить таких запитань. Не говори дурниць. Я дуже радий, що сьогодні зробив добру справу – врятував тебе. Ти замерзла і трясешся, ніби в лихоманці. Проходь, розбирайся що і як. Не буду заважати. Чекаю тебе внизу, а сам поки-що розтоплю камін і приготую чай. Сподіваюся напій буде не гіршим, ніж у твого дідуся, – легенько помахав рукою на прощання.

Дівчина скористалася душовою кабінкою, тепла вода допомогла швидко зігрітися і розслабитися. Вона закуталася в пухнастий рушник і вирішила заглянути в шафу. Цікавість брала своє. На диво, у гардеробі вона знайшла жіночий одяг, який був точно також розміру, як у неї.

«Оце так сюрприз! Ось тобі й «підбери щось для себе»! Звідки цей одяг? Він же говорив, що неодружений! А тут дбайливо підібраний дорогий одяг одного розміру на різні пори року! Це говорить про те, що тут постійно живе одна дівчина. Чому він впустив мене в цю кімнату, та запропонував знайти одяг у шафі? Просто не подумав, чи це якась невідома мені гра? Можливо у нього є дівчина або сестра? А може коханка? Це точно не стиль Марії Михайлівни, їй такий брендовий одяг не по кишені. Хоча вона останні два тижні ніби на крилах літає. Щось я себе занадто накручую. Якщо ми вже розійшлися з Ромою, я маю повне право запитати у Сергія про походження цих речей. Він такий неймовірний чоловік, я вже не можу опиратися йому. Хоча й зустрічалася з першим красенем університету, але йому дуже далеко до такого мужнього чоловіка, як Серж.»




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше