Через три дні
Після останньої зустрічі з Сергієм Поляніним, молода викладачка Марія Михайлівна поставила собі за мету будь-яким шляхом заволодіти серцем, або хоча б гаманцем перспективного кавалера. Хоча ситуація в аудиторії вийшла з-під контролю мисливиці за статками, дівчина продовжувала уперто шукати шляхи близького знайомства з привабливим та багатим бізнесменом. Не відкладаючи справу у довгий ящик, вона вирішила діяти рішучіше та спіймати на гачок неймовірно смачну здобич.
На першому етапі операції вона запланувала відвідати офіс Поляніна з приводу узгодження документів про проходження практики студентами. За її розрахунками, під час особистої розмови вона зможе зацікавити бізнесмена не лише ідеальною фігурою і гарним личком, а й своїм інтелектом та харизмою, котрі допоможуть і підтримають у складні часи майбутнього сімейного життя.
«Серж, ти будеш моїм. Я не маю в цьому сумніву. Я здолаю усі перешкоди на шляху до щастя та розчавлю кожного, хто спробує мені завадити. Хоча дивно поводила себе Тетяна Савченко. Увірвалася до аудиторії та заявляла претензії на Сергія. Вони що, знайомі? Чи таємні коханці? Якісь дивні і незрозумілі між ними стосунки. Потрібно поспостерігати за нахабною другокурсницею! Не вистачало, щоб недолуге дівчисько зруйнувало моє щастя! Але якщо все-таки здобич зірветься з гачка, попрошу замовити слово взяти мене на роботу в головний офіс або в один з філіалів. В цьому озері багато перспективної риби. Настав час змінювати життя!»
Молода жінка колись мріяла про акторську кар’єру, але в угоду батькам вибрала педагогічну спеціальність. Після закінчення університету залишилася на кафедрі, відчувши своє призначення у навчанні студентів. Робота їй дуже подобалась, хоча й не приносила достатнього доходу. На перших порах молодій викладачці невисокого заробітку вистачало для більш-менш пристойного існування.
Зі зростанням амбіцій та збільшенням витрат на фітнес-клуби, СПА-салони та інші милі серцю дрібнички, заробітна плата взагалі не встигала за шаленим зростанням апетитів. Не дуже допомагали репетиторські послуги випускникам шкіл. Тому Марія прагнула вдало вийти заміж і знаходилась у активному пошуку заможного чоловіка, який би взяв на себе її фінансові витрати.
Переступивши поріг приймальні компанії «Полянін і партнери», Марія повідомила секретарці про заплановану зустріч та рішуче попрямувала до кабінету директора. Не встигла працівниця вимовити бодай слово, як цілеспрямована відвідувачка широко відкрила двері та миттєво закрила прямо перед обличчям ошелешеної дівчини.
У шкіряному кріслі сидів мужній красень, але не омріяний нею Полянін. Марія застигла від подиву, адже вдома ретельно відпрацювала сценарій майбутньої зустрічі до найменших дрібниць:
— Доброго дня. Мене звати Марія Бойко. Я домовлялася про зустріч із Сергієм Миколайовичем …
Витончений та елегантний шатен секунду перебував в сум’ятті та потім швидко оговтався, піднявся з крісла і подав руку для привітання. Замість того, щоб потиснути протягнуту ніжну долоньку, припав губами до її зап’ястка та промовив:
— Які нагальні справи змусили таку вишукану панянку наполегливо шукати зустрічі з Сергієм Миколайовичем? Він трішки затримується, але чи може вам допомогти скромний перший заступник?
— Кхм, – у горлі дівчини ніби застряг клубок, – З вами я теж не проти обговорити деталі практики студентів. Ви ж розумієте, про що йдеться?
— Давайте знайомитися ближче. Мене звати Владислав Орєшин. Я володію ситуацією та можу посприяти у вирішенні даного питання замість безпосереднього керівника.
Медові очі чоловіка ковзнули по фігурі Марії, яка недарма останній рік «ліпила» тіло в спортзалі. З-під пухнастих вій дівчина прослідкувала за напрямком оцінюючого погляду чоловіка та легенько всміхнулася.
«Ну, якщо один поки-що виявився для мене недосяжним, тоді я не проти продемонструвати свої чари на його заступнику. Ох, Владику, нас чекають неймовірні пригоди. Це я тобі обіцяю. Я не офісна «миша», яка сидить у вас у приймальні, адже якщо я точно чогось захочу, то це яблучко само впаде мені в руки».
— Я не проти обговорити всі деталі, — ступила вперед, заодно намагаючись дістати документи з папки. Хто ж міг подумати (крім найвигадливішої викладачки), що вона саме зараз підверне ніжку і впаде прямо в підставлені руки дбайливого заступника.
— Ой, як негарно вийшло. Я вибачаюся, Владиславе … — продовжувала грати заплановану роль Марія.
— Для вас просто Влад, і давай на «ти». Бачу, від хвилювання у тебе підкошуються ноги, Машенько.
Чоловік на руках переніс хитрунку у крісло, забрав документи і поклав їх на стіл.
— Машо, що будеш пити? Чаю? Кави? — красунчик стурбувався не на жарт.
— Дякую, Владе. Але мені нічого не потрібно. Насамперед, я турбуюся про практику для наших студентів, а також про їхнє працевлаштування у вашій компанії та її філіях.
— Так, ми з Сергієм завжди готові співпрацювати з талановитою молоддю. Але, Машо, не варто думати лише про роботу, слід і про себе подбати. Бачу, ти навіть як слід не відпочиваєш — усе в справах, — чоловік вмостився поруч на бокову частину крісла.
— Так і є. Допізна працюю, потім приїжджаю додому і майже відразу лягаю спати. Дуже виснажуюсь. Іноді навіть не вистачає часу повечеряти. А щодо відпочинку – навіть, якби захотіла, на жаль, не маю підходящої кандидатури.
— Машо, а як твій чоловік ставиться до того, що ти повністю віддаєшся роботі? – задав майже традиційне в подібних випадках питання Влад.
Якраз цього питання Марія найбільше чекала. Вона зробила багатозначну паузу, глибоко зітхнула та, зобразивши гіркоту в голосі, промовила:
— Владе, я живу самотиною в ошатній квартирці на околиці міста. Поки будувала сяку-таку кар’єру, не вистачало часу на особисте життя. А тепер навіть немає з ким поговорити чи поплакати на мужньому плечі.
— Машуню, не сумуй. Мені теж не пощастило знайти другу половинку. Набридло коротати довгі вечори в самотності, відчувати себе нікому не потрібним. Я також мрію про домашній затишок та красуню-співрозмовницю. Якщо ти не проти, запрошую сьогодні відвідати зі мною нічний клуб. Потанцюємо, поговоримо. Ти ж не проти? Можливо музика і танці посприяють возз’єднанню двох самотніх сердець.