Глава 4

В аудиторії студенти зібралися задовго до початку лекції, що було на них не схоже. Вони намагалися зайняти місця найближче до кафедри, щоб краще розгледіти та почути запрошеного гостя. Щойно Марія Михайлівна проголосила вступну промову та познайомила присутніх із доповідачем, студенти завмерли в очікуванні ознайомчої лекції від бізнесмена-практика. В аудиторії запанувала небачена донині тиша, навіть тихенькі перешіптування лунали занадто голосно. Для другокурсників бесіди із запрошенням практикуючих спеціалістів відбувалися вперше, тому більшість із них перебували в стані емоційного збудження. Дівчата милувалися симпатичним брюнетом, у найпотаємніших мріях прагнули завоювати його увагу та серце.

Помітно було, що Сергій Миколайович злегка нервував, відшукуючи потрібні слова для початку розмови. Та він швидко втамував емоційне напруження і з вправністю видатного оратора миттю заволодів увагою студентів. З кожною секундою його голос лунав впевненіше, переконливіше, без надмірних зупинок та пауз. Полянін знайомив другокурсників із базовими знаннями про функціонування та розвиток будь-якого підприємства, починаючи від етапу планування та створення власної справи.

Бізнесмен ділився деякими секретами, наводив приклади з власної практики чи діяльності відомих корпорацій. Кожне слово підкріплював статистичними даними, таблицями чи графіками. Відчувалося, що крім таланту у справі ведення бізнесу, він досконало володіє умінням переконувати опонентів та доносити до слухачів свої погляди та думки.

Тетянка тремтіла від хвилювання, не випускаючи з поля зору будь-який рух чи слово привабливого брюнета. З кожною хвилиною Сергій подобався їй все більше і більше. Вона відчайдушно намагалася відігнати з голови думки про небажані почуття до нього. Несподівана зустріч внесла сум’яття в її життя. Якби все склалося не так, як сталося насправді. Якби компанія-забудовник не набридала дідусеві, де головним винуватцем проблем її родини був якраз Полянін.

Але ж у неї є коханий хлопець, у якого вона закохана до безтями. А якби не Роман, то що сталося б тоді? Між нею та Сергієм не лише різниця у віці, а ще й бездонна прірва у соціальному статусі. Дівчина категорично не терпіла багатіїв, які вважали себе господарями світу і втілювали в життя найвибагливіші забаганки. Вона заледве дочекалася закінчення лекції — занадто подвійні відчуття викликав у неї Сергій.

«Ох, який він неймовірний. Я хочу слухати і слухати його безперестанку. Виглядає так, ніби він проводить лекцію особисто для мене. Принаймні мені так здається, адже він постійно дивиться у мою сторону. У мене аж мороз пішов поза шкірою від його слів. Настільки проникливим виглядає його погляд. Ніби рентгеном мене просвічує, змушує безперестанку калатати серце. Я навіть не знаходжу сили, щоб подивитися в його очі. Чому зрадницьки затремтіли руки? Від його зацікавленого погляду чи гіпнотичного голосу? А  може від його впевненості у собі і магнетичній харизмі?

Звичайно ж він користується неабиякою популярністю у дівчат. Он і подруги затамували подих, дивляться, ніби загіпнотизовані. Не на лекцію прийшли, а на конкурс відбору наречених! Та що я про них, сама ж не краща! Дивлюся на нього, ніби на ікону. Цікаво, а як би він сприйняв мою присутність, якби не наша випадкова зустріч на вихідних? Навряд чи він виділив би мене з натовпу.

Та я, на відміну від дівчат, намагаюсь ще й слухати його. А розповідає він складно, зі знанням справи. Багатьом нашим викладачам-теоретикам не вистачає практичних навичок, а на одних лекціях всьому не навчишся. Дійсно, не за красиві очі Сергійко досягнув таких небачених результатів, керуючи великою компанією.

Хоча звідки мені знати, може його успішний шлях угору коштував життя чи майна багатьох людей, подібних до дідуся. Можливо, його адвокати гарно попрацювали, щоб викупити за безцінь дрібні ділянки під забудову. І що вони чинять із тими, хто відмовляється підкорятися? Не хочеться навіть думати. В нашій країні неможливо побудувати великий бізнес виключно чесним та законним шляхом. Він — темна конячка, але так хочеться його розгадати. Стоп, Таню, зупинись. Не варто грати з вогнем, можна спалити крила.»

Коли пролунав дзвінок, дівчата почали виходити з аудиторії, обмінюючись враженнями про привабливого бізнесмена. Багатьох не цікавила лекція, розмови точилися виключно про красу лектора. Русявка боковим зором помітила, як Сергій проводжає її пронизливими очима, але в натовпі попрямувала до виходу, відчуваючи на собі обпалюючий серце погляд.

«Як би там не було, але я мушу підійти до нього, привітатися. Ось тільки нехай студенти покинуть аудиторію, і він залишиться один. Я обов’язково повернусь. Це буде проста ввічливість з мого боку. Можливо, він мене навіть не впізнає чи не захоче розмовляти. Хто я йому? Чергова інтрижка чи легковажна здобич? Схоже, нам необхідно поговорити, щоб мені потім не довелося даремно проливати сльози», — вона не могла навіть собі признатися, як сильно чоловік захопив її почуття.

***

Сергій перебирав папери, готуючись до чергової лекції. Збоку складалось враження, що чоловік ретельно їх вивчає, однак думками він був в іншому місці. Бізнесмена запросили провести декілька занять для різних курсів, тому довелося виконувати викладацьку місію до кінця. Чарівна Марія Михайлівна підійшла ближче, зацікавлено спостерігаючи за його діями:

— Сергію Миколайовичу, нам усім сподобався ваш виступ. На жаль, ви не часто виступаєте перед аудиторією. У вас талант викладача, – обперлася руками об стіл, вигнувши тіло, обтягнуте тісною сукнею.

— Називайте мене, Серж. У неформальній обстановці мені подобається подібне звертання. Я ще не занадто старий, щоб використовувати ще й по батькові, – усміхнувся чоловік.

— Гаразд, Серже. Тоді для вас я просто Марія або Маша, — підійшла впритул, спокусливо пробігшись наманікюреними нігтиками по його спині, — Давайте разом зустрінемося в неофіційній обстановці і обговоримо наступні ваші лекції.