Глава 3

У понеділок коридори університету нагадували багатоголосий вулик, що прокинувся від зимової сплячки та був добре прогрітий ласкавим сонечком. Звідусіль лунали вигуки привітань та жартів. Здавалося, студенти не бачили один одного цілу вічність. Підвіконня були зайняті здебільшого забудькуватими та ледачими студентами, які намагалися зі швидкістю кулемета списати домашні завдання у більш відповідальних одногрупників.

На вихідні одна частина студентів відвідувала батьків, інша – максимально використовувала ясну осінню погоду, влаштовуючи пікніки та активні прогулянки. З початком навчального тижня юнаки та дівчата навперебій розповідали карколомні пригоди та оказії, які їм пощастило перенести.

Не оминула подібна участь і аудиторію другокурсників, куди стрімко поспішала, дзвінко цокаючи підборами, Тетянка Савченко. Її переповнював вир швидкоплинних та хаотичних думок, мозок відображав та змінював картинки минулого з шаленою швидкістю. Дівчина чомусь літала від щастя, а чому, і сама не розуміла. Студентці здавалось, що події останніх днів кардинально змінять її життя. Вона сподівалась, що випадкова зустріч із елегантним шанувальником не буде останньою і принесе непередбачуване різноманіття у майбутньому.

Тетянка забігла до аудиторії, де їй весело махали руками в знак привітання найкращі подружки – Віка і Даша. Дівчата розцілувались у щічки, розповідаючи, що з ними трапилося за вікенд.

— Танюшко, щось ти сьогодні дуже розчервонілась! – захихотіла Даша, – Вдало відпочила? Сиділа за підручниками чи були більш цікаві справи? Вже встигла побачитись з Ромчиком, чи всі вихідні промуркотіли по телефону?

Дівчата знали, що Тетянка на вихідних нечасто бачилася з коханим, тому амурні справи подруги викликали першочергову цікавість.

— Ох, ще ні. Але я так сумувала. Постійно думала про нього, – слова застряли в горлі.

Подібні слова вона часто говорила подругам після вихідних, однак сьогодні стандартна відповідь прозвучала якось підозріло нещиро. Насправді їй хотілося розповісти подружкам про неймовірного дорослого чоловіка, з яким чаювала у дідуся на кухні.

— Сонце, відчуваю, що багато чого недоговорюєш. Чому твоє обличчя різко змінює колір? Чим ти так схвильована? Розповідай правду! Нам дуже цікаво і ми не відчепимось! – долучилась Віка, смішно змахнувши рудими кучериками – У тебе з’явився новий шанувальник? Не обманюй нас!

— Нічого розповідати. Відвідувала дідуся, де і провела два дні. Дуже сумувала за інститутом, за Ромкою. Шкода, що він був дуже зайнятий, тому навіть не зателефонував мені. Нічого, я ще надолужу згаяне, – намагаючись привести серцебиття до нормального ритму, з вдаваною бадьорістю відповіла дівчина.

Від подальшого перехресного допиту занадто цікавих подружок Тетянку врятував різкий дзвінок, який сповіщав про початок занять. На них чекав незвичайний і складний залік, про що у п’ятницю їх попереджав професор. Втративши надію закарбувати в головах студентів будь-які знання, він обіцяв їм гарячу «прогулянку» з, так би мовити, повною викладкою.

Після закінчення пари другокурсники виходили з аудиторії вкрай виснажені, нарікаючи на вимогливого професора та відчуваючи себе безнадійними і нездатними до науки телепнями.

Раптом у коридорі з’явилася фігура високого білявого красунчика Романа Ткаченка, миттю зібравши податок у вигляді закоханих дівочих поглядів. Хлопець навчався на четвертому курсі, але прикипів серцем до симпатичної другокурсниці. Тетянка заворожила хлопця дитячою безпосередністю та щирістю думок і поглядів, чого бракувало багатьом міським фіфам. З перших днів навчання дівчина відчувала себе ніяково у великому місті серед безлічі нових облич. Все нове її часто лякало та приносило багато незручностей, хоча з часом потроху встигла адаптуватися до метушні.

Ткаченко здалеку впізнав знайоме обличчя, весело помахав рукою і  підійшов до дівчат, обійнявши за стан Тетянку:

— Привітик, зайчику, – зарився обличчям у волосся та вдихнув п’янкий аромат, – Як же я сумував без тебе.

— Так сумував, що навіть не знайшов часу зателефонувати мені, – пирхнула дівчина, забираючи від себе нахабні руки, – І нічого лізти до мене з обіймами. Мабуть, на вихідних розважався з іншими кралями та гарцював у нічних клубах. Бач, як усі витріщаються на тебе.

«У мене серце зупиняється від твоє краси. Моя дівчинка, я тебе неймовірно кохаю. Я щасливий бути з тобою поруч. Жодна з дівчат не варта тебе, моя богине», — палко промовляли очі Романа, дивлячись із захватом на русявку.

— Не ображайся. Обіцяю виправитись і проводити більше часу з коханою. У мене є для тебе сюрприз. Сподіваюсь, він тобі сподобається. І вас, дівчатка, це теж стосується. На наступні вихідні припадає мій День народження. Тому всіх чекає незабутнє святкування.

— Так ми це знаємо, – випалила Віка.

— Запрошую вас усіх шикарно повеселитися наступної суботи на нашій заміській дачі. Ми з братом спеціально ці вихідні там усе прибирали, готувалися до майбутнього святкування. Єдине засмучує – там не ловить мобільний зв’язок, тому й не подзвонив.

— Ромашко, тоді ми тебе вибачаємо, – засміялася довгокоса блондинка Даша, стрільнувши очима. Дівчині лестила увага красунчика, тому вона всіляко намагалася привернути його увагу, – Але чи пробачить тобі наша красунечка?

— Таню, досить супитися. Тобі не личить сумний вигляд. Поглянь, що я тобі приніс, – хлопець витягнув з кишені брелок у вигляді сердечка, – Будеш дивитися на це чудове серденько і згадувати мене, – Сподіваюсь, ти не проміняєш його на інші прикраси.

— Ох, Ромо. Дякую. Він такий гарний! Мені дуже приємно, – зашарілася русявка.

— Дівчатка, все. Я пішов, бо наша викладачка сьогодні дуже злюча, ніби з ланцюга зірвалася. Обіцяла зняти по три шкіри з кожного, – Ткаченко швидко віддалився від дівчат, встигнувши легенько поцілувати у щічку свою дівчину.

— Таню, як же тобі пощастило, – заторохкотіли подруги, – Як ти зуміла звести з розуму цього красунчика? Половина студенток тобі відверто заздрять. Поділися секретами.