Глава 1

Двері приймальні відомої будівельної компанії «Полянін і партнери» стрімко прочинились, пропускаючи чоловіка, що швидкими кроками прямував до свого кабінету. Секретарка та відвідувачі підняли голови і намагалися передбачити настрій чоловіка, від якого залежало благополуччя та процвітання фірми. 

— Терміново останні угоди мені на стіл! – на ходу наказав секретарці керівник компанії Сергій Полянін, навіть не повертаючи голови. Він звик віддавати чіткі команди підлеглим, вимагаючи негайного виконання, – Всі нетермінові та незначні папери відправляйте заступникам. Відвідувачів також записуйте до них на прийом.

«Нехай хоч чим-небудь займаються, – вже про себе подумав Полянін, – а то вештаються без діла. Навіть прості доручення не в змозі виконати».

— Так, шеф, – відсалютувала секретарка Анні, миттєво кинувшись виконувати вказівки. Дівчина була готова навіть на більше, ніж відшукувати та приносити потрібні документи, стукотіти нігтиками з бездоганним манікюром на клавіатурі і подавати каву.

В кабінеті Сергій взявся розкладати папери, які накопичились за день відсутності. Всього-на-всього на день відклав справи, а телефонні дзвінки надходили аж до ранку. Ніби й підібрав команду відданих професіоналів, але все потрібно контролювати та корегувати самостійно. Останній квартал виявився занадто спекотним – компанія Сергія виграла вигідний тендер на будівництво величезного комплексу, що мав принести чималенькі прибутки. В проекті приймали участь серйозні партнери, які не пробачали будь-яких прорахунків та недотримання термінів.

Постукавши у двері, в кабінет зайшов кращий друг, а заодно перший заступник Владислав Орєшин. Це був випещений чоловік, який ретельно слідкував за зовнішністю та мав славу невиправного ловеласа. Відкрита посмішка зрідка покидала його щире обличчя, але за вдаваною простотою маскувався небезпечний хижак. У багатьох випадках саме Влад відправлявся на складні переговори чи узгодження конфліктних ситуацій, особливо, коли опонентами були особи жіночої статі. Чоловіки тривалий час працювали разом, перетворившись на справжніх друзів та однодумців. Так як вони були приблизного одного віку, тому наодинці дозволяли собі фамільярне спілкування з постійними жартами.

Владислав був єдиним сином заможних батьків, тому з дитинства отримував найкращу освіту за кордоном. Приватні школи, коледжі та університети виховали з нього професіонала, котрий міг знайти місце в будь-якій закордонній компанії. Та батьки вирішили не відпускати єдиного сина і запропонували йому пошукати робоче місце вдома, недалеко від себе.

Подібне рішення батьки хлопця пов’язували виключно з піклуванням про єдину дитину, особливо після багаторазових скандалів у підлітковому та юнацькому віці. Батькова кредитна картка відкривала хлопцю будь-які двері і дозволяла виконувати будь-які забаганки, проте зробила йому «ведмежу послугу», і він частенько показував свій норовливий і незалежний характер.

Батько багато разів витягував хлопця з різноманітних халеп, доходило навіть до того, щоб забрати хлопця додому. Після численних сварок батько все більше впевнювався в тому, що з Влада не вийде хороший керівник, тому пропонував сину іншу професію. Однак, на останніх курсах хлопця ніби підмінили – він замість нічних клубів взявся за навчання, не пропускаючи жодної лекції чи семінару, викликаючи здивування і захоплення у викладачів. Він позбувся репутації гуляки та ловеласа, хоча продовжував зустрічатися з дівчатами. Несподівано для багатьох, у хлопця відкрився талант до управління, і він за рік став одним із кращих студентів.

Особливо зміна характеру хлопця позначилася на взаємостосунках з батьком, який вирішив допомогти Владу на перших кроках кар’єри. Значні інвестиції в компанію Поляніна та підтримка батька дозволили Владу відразу зайняти місце заступника в перспективній команді молодих новаторів.

Бізнесмени потиснули руки, вирішивши обговорити останні новини.

— Мої вітання, бос! Без тебе справи гальмують! Хоча ти і дозволив мені підписати пару договорів, але ці забудовники з мене швидше шкіру здеруть за кожний квадратний сантиметр корисної площі, – Влад примостився у зручному кріслі, розминаючи спину.

— А як ти думав займатися серйозними справами? Один невдалий крок – і тебе знищать конкуренти. Проковтнуть, так би мовити, з потрушками. Великі гроші – велика відповідальність, – Сергій покрутив у руках позолочену ручку, яка, на його думку, приносила удачу, – Не забувай, які серйозні люди співпрацюють із нами.

До кабінету, грайливою кішкою запливла висока брюнетка Анні, заносячи документи, ніби дорогоцінний скарб.

— Дякую, вельмишановна панночко, – підморгнув Влад, – А тепер, будь-ласка, організуй нам міцної кави.

Розчервоніла секретарка пішла виконувати замовлення, розкидаючи навсібіч грайливі погляди. Дівчина знала, які бажання в чоловіків викликає її фігурка, тому сповна цим користувалася. Крім виконання службових обов’язків, вона бажала сподобатись якомусь багачу, адже в цьому кабінеті часто збиралися грошовиті чоловіки. Мрії мріями, а чомусь її серденько стукотіло частіше в присутності галантного кавалера Влада.

— Яка тільки красунечка, – захоплено присвиснув Орєшин, – Де ти їх тільки знаходиш? Чи у тебе зв’язки у модельному агентстві?

— Облиш. Дівчина отримала хорошу освіту, має немалий досвід роботи. Секретарка повинна виконувати свої прямі обов’язки, а не фліртувати. Я ж усе бачу. От віриш, найняв би пенсіонерку, але в них або лікарняні, або онуки, або грядки з помідорами.

— І то діло. Цілком з тобою погоджуюсь. Коли така краля постійно дефілює перед носом, важко зосередитися на справах. А нам зараз це не потрібно. Необхідно вирішувати одну проблему, яка так несподівано намалювалась.

Чоловіки схилились над документами. Нещодавно прямо з-під носа впливових конкурентів вдалося викупити величезний шматок землі під забудову. Ця перемога дозволяла компанії перейти на новий щабель в жорсткій боротьбі за місце під сонцем.