По книзі ручкою малюю струни ті,
Що затискав, співаючи тобі пісні.
Це струни зовсім не гітари, знаходяться вони в тобі.
І кожне затискання віддається струмом у мені.
І кожен дотик змушує благати ще.
Все більш і більш палає вогнище
Кохання того, що давно ним я страждаю,
Коли під проливним дощем тебе чекаю.
І знову струни ті я затискаю,
Я на твоїм гітарі-тілі тихо граю.
Кричиш ти, плачеш чи смієшся дико,
Я все одно кохаю серцем, мозком, криком.
Мелодія моя звучить так ніжно, тихо,
Та глухо хтось кричить: "На вас чекає лихо!"
Не вірю я, не бачу того злодія,
Та вже звучить розлуки нашої мелодія.
Ріка розлуки плинно утікає,
Кохання наше гора труднощів спіткає,
І серце твоє швидко замовкає,
А я лиш шепочу, що все одно кохаю.
09.2022
Відредаговано: 12.10.2022