Я пам'ятаю кожну родимку на грудях
І пам'ятаю, як кричала уночі,
Що не запустиш зрадницьку ти кулю.
У моє серце при світлі свічі.
Я пам'ятаю кожен ранок той,
Коли приносив каву ти мені.
І пам'ятаю, як кричав ти: "Йоой",
Коли та кава опинялась на тобі.
Я пам'ятаю кожне те зізнання,
Коли розбила щось твоє й боялася сказати.
Я пам'ятаю те твоє стискання
Руки моєї, коли допоміг уламки позбирати.
Я пам'ятаю кожну посмішку тво́ю.
Сумну, збентежену, веселу та щасливу.
І пам'ятаю, як вкривав ти теплотою
Свого плащу у ту лиху осінню зливу.
Я пам'ятаю кожне миле слово,
Що з посмішкою виривалось з вуст твоїх.
І на душі ставало зразу так святково,
Коли я усвідомлювала, що це сказано для вух моїх.
Я пам'ятаю кожну родимку на грудях
І пам'ятаю, як кричала уночі,
Що не запустиш зрадницьку ти кулю.
У моє серце при світлі свічі.
А ти пустив, й та куля не мала́.
І серце заболіло дуже сильно.
Тепер же нереально я на тебе зла,
І намагаюся тебе забуть насильно.
А не виходить, важко неймовірно.
Не хочу буть без тебе... І з тобою.
Здається, скоро стану божевільна,
Та більше твою руку не візьму рукою.
І стану просто я жива та вільна,
Й забуду те, що називала я колись журбою.
08.2022
Відредаговано: 12.10.2022