Вибір для щастя

Вже декілька днів, як Леся в рідному місті. Здавалося б, що вона має відчувати себе щасливою...

Але погода в домі ніяк не змінюється. Так само як і в її серці, покаліченому, знехтуваному, зібраному зі шматків. Серці, яке ще трохи і знову розірветься.

Все частіше в голову приходять думки, що вона дійсно даремно приїхала, що її ніхто тут не чекав. Знаходячи єдину втіху в синові вона кожен день займається звичними для неї речами: готує, прибирає, пере, миє посуд і робить іншу хатню роботу. 
Поки працює намагається ні про що не думати, та й Іванко не дає сумувати. Але коли настає ніч..

Вона відчуває себе прозорою, неіснуючою, не живою.

Як дивно.... 
Скільки різних почуттів ми можемо відчувати до однієї і тієї ж людини: кохання, бажання піклуватися і бути поруч, а потім раптом ненависть і зневагу.

Хіба про таке життя вона мріяла? Хіба знала, що колись буде зневажати людину, якій віддавалася до останку? Хіба б повірила, що колись такий коханий чоловік, стане для неї гірше ворога, якого вона ненавидітиме?

Так. Саме ненавидітиме.
Він став для неї гірше ворога. Бо від ворогів ніколи не чекаєш чогось хорошого, а від рідної не чекаеш зла і байдужості.

Так і не знаходячи відповіді на свої запитання кожен день Леся продовжує жити заради сина. Він не має відчувати жодного дискомфорту, навіть найменшого.

Саме тому вони виходять кожного дня на прогулянки. 
Дивлячись, як її щастя бігає задоволено посміхаючись на дитячому майданчику, вона і сама стає щасливою забуваючи про все.

От тільки однієї ночі, вона знову все згадує. Прокручуючи в голові, наче плівку, своє життя замислюється....

Дуже довго міркує, не даючи жодного шансу сну забрати її в свої тенета.
А чи буде вона колись щасливим? Чи не дарма вона приносить себе в жертву? Заради чого це все? Невже дитині краще в такій сім'ї? Чи здатне кохання стерпіти? Невже в кожній родині так?

*********
- Леся, я тут обміркував все... Загалом, я тебе пробачаю. Заради сина. Давай забудемо наші сварки.- кричить Рома спокійно роздягаючись у вітальні після роботи.

Він все обдумав і вирішиш, що все-таки можна пробачити дружину. Вони ж стільки років разом. Та й де він знайде кращу ніж вона???

Але жодної відповіді не лунає.

Рома вирішує, що його просто не почули і проходить в кімнату, щоб знову все повторити дружині.

Але вдома нікого.
Лише невеличка записка на комоді.

"Ми поїхали. Я подаю на розлучення. Будь щасливим, але без мене. Якщо матимеш бажання зустрітися з сином, я нічого не матиму проти. Леся".

Любі мої!!! От і скінчилася історія Лесі та Роми. На жаль таке життя... Прагнучи бути щасливими ми часто не розуміємо, що йдемо хибним шляхом. Але дуже важливо вчасно це зрозуміти.

Нехай у кожного з вас.буду міцна і щаслива сім'я, про яку ви мрієте, а негаразди проходять повз!!!

Чи вважаєте ви, що Леся зробила правильний вибір? Чи все-таки треба було лишитись з чоловіком?

Дуже чекаю на вашу думку.

Ваша Ліліт Наві:))