Прокинутись на світанку у свій єдиний вихідний під звуки пиляння дерев – це стовідсотково прокляття. Але хто прокляв Саманту цього чудового літнього дня? Продавчиняз магазину біля роботи, яка постійно непривітно поглядає в її сторону, чи може дідусь поверхом вище через те, що Саманта курить на балконі пізно вночі і тихенько підспівує музиці в навушниках? Хоча ні, дід не став би, бо ці шуми так само заважають і йому.
Саманта майже не мала друзів, бо життя змусило її обірвати всі контаки з рідним містом та щонайгірше з усіма близькими людьми. Вона навіть не згадує про ті часи. Просто живе собі тихо в невеличкому місті, переповненому невдоволеними бабусями та дошкільнятами.
Робота у Сем цікава – вона збирає букети. При цьому всьому до переїзду вона ніколи не працювала флористом і взагалі мало що тямила в квітах. Зараз вона робить це скоріше завдяки інтуїції та вродженому смаку, аніж завдяки професіоналізму. Хоча, звичайно, в будь-якій роботі можна набити руку.
Квартира, яку орендує Сем, схожа більше на мишачу нірку, аніж на справжнє житло. Вона знаходиться на першому поверсі, але має надзвичайно маленькі вікна, а балкон вона відкривати боїться через те, що це перший поверх. Нормальна людина ніколи б не обрала таку квартиру на довготривалий строк проживання. Але Сем було все одно. Вона тікала і шукала житло в якому їй буде спокійно.
Найкраще зі всього було те, що у Саманти не було жодних сусідів на поверсі. Обидві квартири поруч із нею вже рік стояли пусті, бо були як дві краплі води схожі на квартиру Саманти. А як вже було сказано – нормальні люди не хотіли б там жити.
Сьогодні Сем хотіла поспати до обіду, потім приготувати сніданок-обід та розвалитись на балконі з книгою Мілана Кундери, яку почала читати минулого тижня. Але життя рідко йде за планом, еге ж? Тому зла, невиспана та непричесана Саманти стояла на балконі з філіжанкою гіркою чорної кави та дивилася на працівників міського якогось там відділу, які пиляли гілки деревам.
Єдине чого ніяк не могла усвідомити Сем, так це чому ці чоловіки ніяк не второпають, що не можна робити цю роботу у серпні. Якщо знати хоч трохи щось про рослини, то буде зрозуміло, що обстригати дерева потрібно або ранньою весною або пізньою осінню. Коли вони майже не відчувають болю. Це як робити операцію під анестезією. А не рубати отак наживо. Зараз Сем здавалось, що вона чує, як дерева кричать від болю.
Але на цьому сюрпризи не закінчувались. Це Сем зрозуміла, коли побачила як на сусідньому балконі починає поступово з’являтись гора з коробок.
- Якого біса… - вирвалося з її вуст, перед тим як вона встигла закрити собі рота рукою.
З сусідського балкону показалась голова парубка. Він посміхнувся до Саманти і помахав їй рукою. Секунду вона стояла не рухаючись. А потім опустила погляд і усвідомила: вона стоїть у жахливому домашньому халаті, якому вже навіть прання не допоможе, із брудним волоссям та злим на увесь всесвіт обличчям. Певне, можна було б відстежити як саме до Сем доходили ці думки, тому що вона прожогом чкурнула в хату, навіть не відповівши хлопцю на привітання.
Саманта вже дуже давно не спілкувалась з молодими хлопцями. Вони для неї як літаючі пінгвіни чи щось в такому роді. Коротше кажучи – не існуючі створіння. А тепер їй доведеться жити з ним через стіну?
- Сподіваюсь, він працює у нічну зміну і ми не будемо пересікатись, - пробубніла сама до себе дівчина і пішла приводити себе у порядок.
#6365 в Любовні романи
#1518 в Короткий любовний роман
#2041 в Сучасна проза
Відредаговано: 11.09.2023