Другий і третій заїзд. Фінал. Частина перша.

Від імені Роуз

Прокинулася я напрочуд у гарному настрої, але ось почуття занепокоєння мене не покидало. Я не могла зрозуміти, до чого це, і вирішила, що хвилювання викликане сьогоднішньою подією вночі та майбутніми перегонами. Сяк-так вставши з ліжка, я подивилася на годинник, який показував третю годину дня. Нічого собі поспала, хоча чому я дивуюся, коли ми спати лягли о п'ятій годині ранку. Швидко переодягнувшись і зачесавшись, мій живіт нещасно заурчав, сповіщаючи про те, що його пора погодувати. Вийшовши з кімнати, я зіткнулася з Еммою, яка в такому ж сонному вигляді пленталася в бік вітальні.

- Доброго ранку, Емма. Виспалася? - запитала я, позіхаючи.

- Доброго ранку, ну скоріше за все дня, коротше не важливо. Ага виспалася, кошмари замучили і в усіх фігурувала Сем, - сказала Емма із нотками тривоги в голосі.

- Заспокойся, що може трапитися з нашим ангелом, тим паче з такою охороною, як ми. Це просто через сьогоднішній день, адже ми її рятували від Девіда, ось підсвідомість і підсунула тобі такі сни, ми ж за неї найбільше перелякалися, - усміхнулася я заспокійливою посмішкою й пригорнула її за плечі, хоча в самій в душі було явно неспокійно, й незрозуміло, кого я заспокоювала себе чи Емму.

- Гаразд, пішли трусити холодильник Едді, інакше мій шлунок влаштує мені другу світову, якщо, звісно, в ньому щось є їстівне, - ми розсміялися і пішли в бік вітальні, а там і кухня не далеко.

Увійшовши у вітальню, ми натрапили на Сем, і за пакетами в її руках можна було зрозуміти, що Едді впав на жалість, і вона пішла в магазин. Ось уже добра душа.

- О..., а ось і решта прекрасної частини будинку прокинулася. Як спалося, дівчатка? - запитав Едді, виходячи з кухні.

- Спали просто чудово, а стан ще кращий, - сказала я, не приховуючи свого сарказму.

- Здається, хтось встав не з тієї ноги? Нічого, зараз смачно пообідаємо і життя налагодиться, - посміхнулася Сем, від чого ми не змогли не посміхнутися у відповідь. Але мене насторожив її погляд, у ньому чітко проглядалася турбота з домішкою страху і тривоги. Я хотіла зрозуміти, чим цей погляд викликаний, але на думку нічого не спадало, може мені просто здалося. Сподіваюся, що так і є, знову параноя прокидається, хоча минулого разу вона мене не підвела. Відволік мене від роздумів голос Емми.

- Так, що в нас на обід? - Запитала Емма, потираючи свій живіт, який знову заурчав.

- Я думала зробити кілька салатів, картоплю фрі та реберця запекти в духовці, - сказала Сем, передчуваючи, як спробувати ці смаколики, і блаженно прикрила очі.

- Тоді готуватимемо все разом, - сказав Едді, подивившись на мене єхидненьким поглядом, адже знав, що в готуванні я колода.

- Ем... дівчатка, є проблемка. У готуванні я повний нуль. Максимум, що я можу, це салати нарізати, - трохи опустивши голову, сказала я.

- Тоді так: я готую реберця, Роуз салати, Емма картоплю, а на десерт нам Едді приготує свій фірмовий пиріг із полуницею. Сподіваюся, ти не забув, як його готувати? - запитала Сем, дивлячись на Едді.

- Що, що, а ці солодощі я ніколи не забуду, як готувати, - усміхнувся він, ніби виграв мільйон.

- Ну, що, тоді за роботу, - потер Едді руки і ми всі разом рушили на кухню.

Наше готування проходило у веселій обстановці, але мене не залишала в спокої поведінка Сем. Спочатку вона могла жартома посміхатися, а за хвилину ставала якоюсь серйозною і задумливою. Треба дізнатися, що з нею відбувається і розібратися в усьому. Коли Емма та Едді вийшли з кухні, я все ж вирішила в неї запитати, що з нею відбувається.

- Сем, що з тобою? Ти якась дивна сьогодні, - запитала я і подивилася їй в очі й те, що я в них побачила насторожило мене, а побачила я в них страх.

- З чого ти взяла, що зі мною щось не так? - Ох... подруга, не вмієш ти брехати.

- Сем, по тобі й твоїй поведінці видно, що тебе щось турбує, - із занепокоєнням у голосі сказала я.

- Роуз, заспокойся, все зі мною гаразд, ну майже, - ось це її майже, мене насторожило, але вона продовжила. - Усе якось одразу навалилося, і мене такі швидкі зміни трохи лякають, а сьогоднішня ніч ще більше підлила олії у вогонь, - з її вуст було видно, що вона говорить не всю правду, але тиснути я на неї не буду, прийде час, сама розповість.

- Це тільки через це? - вирішила я все-таки перепитати.

- Так, начебто все. Повір, тобі нема чого хвилюватися, - вона мені посміхнулася ласкавою посмішкою. Я не стрималася і міцно обійняла її. Чесно, Сем і Емма стали для мене, як сестри, про яких я мріяла. Нашу ідилію перервали Емма та Едді.

- О... обіймашки, а про нас, значить, забули, - сказав Едді, надувши губки, як маленька дитина. Їй богу, виглядало це смішно, високе накачане диво, яке склало губки в трубочку.

- Як же про Вас можна забути? Ідіть сюди, - підкликала їх Сем і ось ми вже в четвертому стоїмо на кухні й обіймаємося, але нашу ідилію перервав запах горілого м'яса.

- Це, що за запах? Це випадково не... - але договорити я не встигла, Сем тут же вискочила з наших обіймів і побігла до духовки.

- Блін реберця, - сумним голосом сказала Сем, дістаючи з духовки. Так, ребра явно виглядали підгорілими. - І, що тепер робити? - запитала сумно Сем, дивлячись на ребра.

- Що робити? Їсти, я такий голодний, що і вугілля з'їм, тож це не страшно, тим паче, не так уже вони й сильно підгоріли, - сказав Едді й по-царськи сів на чолі столу.

- Добре, Ваша величносте, тільки пиріг не забудь поставити в духовку, - сказала Емма з примруженими очима.

- Точно, ось дірява башка, - він швидко зіскочив зі свого місця і побіг ставити пиріг.

Їли ми дуже весело і вже зі сміхом згадували сьогоднішню ніч, ми обговорювали хлопців, у чому вони хороші в їзді та в чому оплашали. Загалом, час летів швидко, ми навіть встигли подивитися фільм "вона чоловік", і при цьому не забуваючи підстьобувати Едді, а причина для цього була. Я розповіла дівчатам історію, яка трапилася з ним у нашому старому місті, а справа була так. Ми ввечері всією компанією грали в карти на бажання, і Едді програв Стівену, це ще одна людина, якій я довіряла, коротше, він загадав йому бажання весь наступний день ходити в жіночій перуці та жіночих шмотках. Це було щось, над ним тоді багато хто приколювався, хто впізнавав його. Чесно скажу, народився б він дівчиною, то відбою від чоловічої статі у нього не було б. З ним того дня багато хлопців хотіли познайомитися. Ось і підійшов наш веселий і безтурботний вечір до кінця, на годиннику було вже сьома вечора, і Едді пора було їхати на аеродром готувати все для перегонів. Коли Едді пішов, Сем згадала, що ми його шедевр не спробували.