Чихвостим Едді та глава від Сем

До квартири Едді ми доїхали швидко, хоча це й не дивно, коли боїшся, що з-за будь-якого повороту, які траплялися на шляху, знову з'являться хлопці. Під'їхавши до будинку, ми побачили, що світло у квартирі горить, значить все-таки чекає на нас. Якби він знав, що на нього чекає, то він точно б звалив від гріха подалі. Швидко загнавши машину в гараж, ми піднялися до квартири, і двері, на диво, були відчинені. Коли ми зайшли в приміщення, то побачили задоволеного Едді, який посміхався нам голлівудською посмішкою, ох... ми йому зараз влаштуємо.

- Дівчата, ви чого так довго? Ви час бачили? Адже перегони вже давно закінчилися і ми збиралися в клуб, де ви були? - засипав він нас запитаннями. Першою відповісти вирішила я.

- Едді, сонечко ти наше, яке скоро згасне, - доволі нудотно, солодкуватим голосом сказала я, а очі мої так і металися блискавками, в принципі, як і в дівчат. - Я що тебе попросила зробити, коли дзвонила? - він зрозумів, що справа пахне щонайменше гарною словесною прочуханиною, і вирішив не випробовувати долю, і потихеньку почав відступати в бік ванної кімнати, наче двері його врятують від трьох розлючених дівчат.

- Відволікти хлопців, поки ви не поїдете, - трохи запинаючись, сказав він.

- Ти це зробив? Чому ми битих дві години намагалися втекти від них по всьому місту? - уже прикрикнула Сем, підходячи до нього ще ближче, від чого він відійшов на два кроки від нас.

- Я так і зробив. Коли мені Роуз зателефонувала, я попросив свого заступника Метью відкрити запасний виїзд, адже ми його закриваємо на час перегонів, - почав виправдовуватися він.

- Метью цей знав, для чого ти попросив його відкрити? - запитала Емма, пропалюючи Едді поглядом.
- Ні, він ніколи не ставить запитань, усе робить беззаперечно, - з його голосу було чути, що він на всі сто відсотків упевнений у ньому.

- Тепер відповідай на раніше поставлене Сем запитання. Якого диявола, за нами влаштували погоню ці дятли? - запитала я, намагаючись вгамувати свою злість.

- Я не знаю, - сказав Едді, трохи опустивши голову. - Коли закінчилися перегони, я покликав хлопців до себе і повів їх у натовп сексуальних дівчаток, вони начебто погодилися і пішли зі мною, я буквально відвернувся від них на хвилинку, а потім їх і сліду не було.

- Отже, замість того, щоб нас прикривати, ти відволікся на якусь цицьому дуру із силіконовими мізками. Я вб'ю тебе, Уотерс, - крикнула Емма, схопивши перше, що потрапило під руку, і цим предметом виявилася ваза, яка, якщо чесно, мені подобалася. Емма кинула її в нього, але шкода, що не влучила, цей бовдур встиг забігти до ванної, і ваза врізалася вже у двері, які зачинялися.

- Ну, чому відразу з силіконовими мізками? - ось паразит він ще й сперечається.

- Уотерс, краще вийди й прийми свою смерть, як справжній чоловік, - сказала я, від чого дівчата усміхнулися.

- Дівчата, заспокойтеся, ну все ж таки обійшлося, всі цілі й нічого страшного не сталося, - кричав Едді з ванни.

- Ах... ти скотина не вдячна. Як він попросив програти перегони заради нього, так ми погодилися, а ти, кобель, не зміг елементарно їх відволікти. Та вони нас ледь не спіймали, - знову почала злитися я і переходити на підвищений тон.

- Ну, дівчатка, вибачте мені, так винен, і готовий спокутувати свою провину, - сказав він винуватим голосом, так само боячись вийти з ванної.

- І як же ти зібрався це зробити? - уже з цікавістю запитала Емма.

- Ми в понеділок одразу після школи поїдемо в найкрутіший магазин автозапчастин, і ви зможете вибрати все, що вам сподобається, звісно ж, я плачу, - уже більш розслабившись, запитав він.

- Ти розумієш, що підписав своєму гаманцю смертний вирок? - запитала Сем вже спокійним і навіть трохи веселим голосом.

- Я винен, значить, маю загладити свою провину, - трохи відчинивши двері, сказав він.

- Гаразд, поки у тебе амністія, виходь бабій отакий, але ще одна така підстава, і ти труп, це я тобі обіцяю, - уже спокійним і серйозним голосом сказала я.

- Дівчатка, чесно я не знаю, як вони здогадалися, що ви поїдете саме тією дорогою, - сказав Едді, вже вийшовши зі свого укриття.

- Гаразд, ходімо спати, у всіх сьогодні була важка ніч. Нам усім треба добре виспатися, особливо Роуз і Еммі, - сказала Сем вже на всю позіхаючи.

- Згодна з Сем, я не відчуваю ні рук, ні ніг, - сказала моя персона, адже, щойно я розслабила м'язи, то відчула втому в кожній клітинці свого тіла.

- Чесно, у мене так болить усе тіло, що я себе вантажником почуваю, - сказала Емма розминаючи шию.

- Тоді, мої принцеси, по ліжках, - сказав Едді й обдарував нас теплою посмішкою. Посмішкою старшого брата. - На добраніч. Люблю вас, - сказав він уже просуваючись до своєї кімнати.

- Хоч ти й засранець, ми теж тебе любимо, - сказала Емма усміхаючись.

- На добраніч, - уже хором сказали ми та побрели по своїх кімнатах. Коли моя голова торкнулася подушки, то я одразу поринула в царство морфея.

Від імені Сем

Прокинулася я в другій половині дня, голова і тіло боліли, тож у мене не було сил встати з ліжка. Повалявшись ще хвилин десять, я все ж таки вирішила спробувати встати, і, о великі, у мене це вийшло. Дошкандибавши до шафи, я подивилася, що Едді взяв нам з одягу. А він молодчина, знав, що брати, перевдягнувши нічну сорочку на легкий сарафан, я побрела у вітальню і не здивувалася, коли побачила тільки Едді.

- Доброго ранку, Едді. Дівчата ще сплять? - позіхаючи запитала я.

- Вже краще добрий день, - усміхнувся він. - Ти ж знаєш, як ці соні люблять спати, тим паче, після вашої захопливої ночі.

- Так, нічка була ще та, - все таки сарказм - це заразна штука, якою я заразилася від Роуз. Пройшовши на кухню, я побачила, що в нього немає ні чаю, ні кави. - Едді, у тебе в цій холостяцькій норі взагалі є кава або хоча б чай, - кричала я йому з кухні.

- Не кричи ти так, розбудиш дівчат, потім цілий день будемо слухати їхнє бурчання на тему того, що їх розбудили, - сказав він, заходячи на кухню. - Чесно, я навіть і забув, що воно закінчилося, - винуватим поглядом подивився він на мене. - Сем, я знаю, що я нахабна руда морда, але ти б не могла сходити до крамниці, - зі щенячим поглядом запитав він.