Груповий турнір, перегони перші або ледь не попалися. Частина перша.

Увесь тиждень я була, як на голках, замість того, щоб думати про навчання, я ламала собі голову, де пропав цей бовдур. У голову лізли всілякі не дуже приємні думки й одна гірша за іншу, але Едді мене заспокоїв, кажучи, що бачив його днями. Усередині все майже заспокоїлося, але, що мене це хвилює, виду подавати я не збиралася. Дівчата тільки сміялися і говорили, що актриса з мене ніяка. Взагалі тиждень минув у спокійній обстановці, мене ніхто не чіпав, і я поводилася так, ніби я невидимка, і дівчата дотримувалися тієї самої тактики, навіть Дебі й то трималася від мене якомога далі й з острахом дивилася в мій бік. Але мене не покидало відчуття, що за мною хтось стежить, щоразу, як я виходила з дому, з'являлося відчуття, що хтось дивиться на мене. У дівчат була та сама фігня, і ми вирішили порадитися з Едді, на що він відповів, що ми параноїки та нам треба відпочити перед перегонами, бо ми, бачте, дуже смикані, а як тут не станеш смиканою, коли будь-якої миті боїшся, що вискочить Уайт з-за рогу й знову почне лізти цілуватися, хоча я, у принципі, і не проти, але все ж таки. Гаразд, час приводити себе до ладу, тиждень навчання позаду і сьогоднішній вечір п'ятниці має бути офігенний. Едді сказав, що не сильно змінив правила і з ким у нас будуть заїзди не сказав, адже реєстрація команд відбуватиметься з 21.00 до 21.55, але ми як обрані вже давно зареєстровані, тому зайвий раз палитися не доведеться. На годиннику була шоста вечора і я вирішила почати потроху збиратися, бо я та ще клуша. Поніжившись трохи в душі, я почула сигнал повідомлення, взявши телефон, я побачила повідомлення від Едді:

Балбесик

Бісеня моє, вам доведеться приїхати о 21.30 до нашого секретного місця біля аеродрому, дівчат я теж попередив, є розмова. Тільки прошу не вбивати мене, адже ти знаєш я люблю вас як сестер. Цілую тебе.

Ну і що цей дивак знову придумав, хоча, знаючи його, якщо він каже, щоб ми його не вбивали, значить мені це явно не сподобається. Далі, як по накатаній, мої думки повернулися до Ітана, ось що за фігня?! Намагаюся не думати про нього, а мій невгамовний мозок так і підкидає всяку дурницю в голову. За своїми думками та зборами я й не помітила, як пролетів час. Швидко схопивши свій шолом, я спустилася в гараж і застрибнула у свою красуню, поки я їхала, то бачила просто купу гоночних машин, які прямували в бік аеродрому, значить багато хто хоче брати участь, це вже добре. До місця я дісталася швидко, на годиннику було 21.15, щойно я вийшла з машини, як одразу ж під'їхали Сем і Емма.

- Привіт, красуне, чудовий вигляд маєш. - Сказала Сем та посміхнулася, вона явно була в піднесеному настрої.

- Привіт, подруги, - я їх обійняла. - Ви теж просто божественні. Ну що, готові дупи надирати всезнайкам?

- А то, по іншому й бути не може. Я вже відчуваю смак перемоги. - Посміхнулася Емма хижою посмішкою. - Слухайте, у когось є хоч одна ідея, чого Едді від нас треба?

- Я сама собі голову ламала, але так нічого й не спало на думку, - повернувши голову, я побачила, як їде Едді. - О, а ось і наш інтригант, - ми одразу залилися диким сміхом.

- Привіт, мої принцеси, чого смієтеся, - запитав Едді й подивився на нас запитальним поглядом.

- Та так, думки в слух. Ну, кажи вже, чого кликав сюди, - сказала я і подивилася вичікувальним поглядом.

- Дівчатка, у мене до вас є одне прохання, тільки сильно не гнівайтеся, і після нього я для вас зроблю все, що попросите. - Сказав Едді, трохи потупивши погляд.

- Ну не тягни, говори вже, - так, Сем починає злитися, а це не до добра.

- Коротше, перше ви ганяєте з командами Дебі та Ітана, - сказав він, дивлячись на нас.

- І через це ми маємо тебе вбити? Ти що, знущаєшся, нам тільки буде в кайф поставити цих вискочок на місце, - сказала Емма і тепло йому посміхнулася.

- Хто з ким їде? - поставила логічне запитання Сем.
- Перший заїзд - Роуз, Ітан і Дебі.
Другий заїзд - Сем, Ноа і Лілі.
Третій заїзд - Емма, Девід і Скарлетт.

- А навіщо ти саме так поставив? - запитала я, адже знала, що дівчата хочуть змагатися навпаки.

- Ну розумієте, ось і те через що я вас просив, щоб ви мене не вбивали, Едді відійшов від нас на кілька кроків. - Роуз, Емма перший етап ви маєте програти, - він стиснувся в плечах.

- ЩО!!! - в один голос ми крикнули з Еммою. - Едді, ти чим думав нам таке пропонувати?! - орала я на нього.

- Послухайте, це ж буде фурор. Зрозумійте, якщо ви виграєте, одразу пропаде інтерес до цих перегонів, адже всі звикли до перегонів між ними, а якщо ви братимете участь у наступному заїзді, то ажіотаж буде колосальний, - з одного боку, в чомусь він має рацію, але програти цьому засранцю мені гордість не дозволяє. Гаразд, що не зробиш заради найкращого друга. Подивившись на Емму, я бачила, що вона теж зважує всі за і проти, подивившись на мене, вона кивнула головою.

- Гаразд, горе ти наше, але ти нам будеш винен, як земля колгоспу, зрозумів, - пригрозила йому Емма, при цьому не зло блиснувши на нього поглядом.

- Спасибі вам, мої хороші, я цього ніколи не забуду, - він міцно обійняв нас трьох і кожну поцілував у щоку.

- Гаразд, поїхали, скоро початок, - сказала Сем і, схопивши нас під руку, повела до машин.

До місця з'їзду ми дісталися швидко, коли ми заїхали на територію проведення перегонів на нас одразу майже всі звернули увагу. Щойно ми припаркувалися, біля наших машин одразу вишикувалася охорона, за це спасибі Едді. Усі проходили біля наших машин і намагалися зазирнути через лобове скло, хто ж за кермом, але не тут то було, у нас навіть лобове було тоноване. У натовпі я побачила хлопців зі своїми мочалками, вони дивилися на наші машини й щось бурхливо обговорювали. По очах вішалок було видно, що вони здивовані й перелякані, а в хлопців у погляді було щось таке, що мене відразу насторожило, ніби вони знали, хто в машині, але я швидко відігнала цю думку, адже ми не могли ніде проколотися. Мої думки перервав голос Едді.