Здогадки.

Від імені Ітана

- Дорогі батьки, щодо цього ми з вами потім поговоримо, хто в чому винен і хто кому, що винен. Зараз мені треба терміново виїхати разом із дівчатами. - А ось цей розклад мене вже не влаштовує, куди ця маленька бестія зібралася.

- А можна поцікавитися, куди? - Я відразу ж ще більше почав вслухатися в їхню розмову.

- Треба забрати з лікарні одне горе цибулеве, на ім'я Едді. - Ого, а він явно їм дорогий, подруги її аж ахнули від шоку. Я подивившись на хлопців, які теж уже на всю слухали розмову і потроху починали злитися, як і я. Подивившись на батьків Рози, я був ще більш збентежений, вони аж в обличчі змінилися, значить він дуже близька їм людина. Ось тепер мені справді цікаво, хто це такий і ким він їй доводиться, якщо друг, то нехай живе, але якщо хлопець, то я йому її не віддам. Чесно його ім'я мені було знайоме і я навіть знав одного Едді, це організатор нинішніх перегонів, але вірогідність того, що вони були знайомі, дуже мала, адже ці бестії в перегонах участі не беруть, ми б їх помітили. Я сам не міг зрозуміти, що зі мною відбувається, вона мала рацію, я знаю її всього нічого, а таке відчуття, що ми з нею знайомі все життя. Зі мною ніколи такого не було, мене просто тягне до неї невідомою мені силою, але гру я свою не закінчу, вона все одно буде моєю, чого б мені це не коштувало. З моїх думок мене вивів голос містера Деміра.

- Едді як завжди у своєму репертуарі, гаразд їдьте. Тільки акуратно і не женіть, я розумію, що ви дуже досвідчені у швидкій їзді, але все-таки. - Ого, так вони вміють ганяти, треба дізнатися, про що він говорив, у мене в принципі є здогадка, але це навряд чи, Роуз ще може бути гонщицею, але Сем з Еммою сумніваюся. Хоча все може бути. Хм... а вона злякалася від сказаного її батьком, та й дівчата теж. Може справді це не нісенітниця, то чому я їх ніколи не бачив на перегонах? Роуз швидко схопила їх за руку і побігла до виходу, а ми з хлопцями дивилися їм услід із не розуміючим поглядом. Коли ми вийшли зі ступору, я вирішив поставити питання, яке мене мучить.

- Містере Демір, можна поцікавитися? - Хлопці зрозуміли, про що я хочу запитати, і підійшли ближче.

- Ну, задавай... - Він єхидно посміхнувся і подивився на нас впритул, у мене від його погляду аж здригнулося все всередині.

- А що ви мали на увазі, коли говорили вашій доньці, що вони чудові у швидкій їзді? - Мене аж розпирало від цікавості.

- Та так, нічого особливого... А ти чого цікавишся? - Я хотів відповісти, але мене перебив мій батько.

- Просто він зі своїми друзями беруть участь у місцевих перегонах.

- І що виграють? - Деиіра явно це зацікавило.

- Чесно, я сам здивований, але його компанія найкращі, але я чув, що є дві дівчини, у яких ще ніхто не зміг виграти, а зараз з'явилася третя. - Ого я не знав, що батько цікавиться нашими перегонами.

- І що ж це за дівчата? - Уже підключився до нас батько Саманти та Емми. Тепер ми стояли суто чоловічою компанією, ну, звісно, не рахуючи Дебі, яка прилипла до моєї руки, як банний лист до одного місця.

- Ніхто не знає, вони завжди приїжджають перед самими перегонами, проїжджають заїзд і одразу зникають, але нещодавно з'явилася ще одна дівчина під ім'ям Кривава Роза. - уже включився в розмову Девід.

- Що, так ніхто їх не зміг перемогти чи ви не пробували? - Із примруженими очима запитав Демір.

- Скарлетт і Лілі пробували, але зазнали поразки. На цьому відкриття сезону, з'явилася третя дівчина і разом з Деборою відкривали сезон. - відповів Ноа, а я трохи випав із реальності й почав аналізувати, від чого в дорослих чоловіків прокинувся такий інтерес до цих невловимих гонщиць.

- І хто виграв? - уже з завзятим вогником, запитав батько Емми й подивився на Деміра.

- Кривава Роза. - Тут встряла в розмову Дебі. - Ой, я вас благаю, вона ніхто порівняно зі мною, просто мені тоді було погано, тому я програла. - Ну - Ну, Дебі, хороша з тебе актриса.

- Зрозуміло, ну нічого, так же цікавіше, коли є загадка. - Посміхнувся батько Сем, а в мене в голові почали збиратися шматочки мозаїки, та й з погляду хлопців я зрозумів, що й у них теж.

- А коли у вас наступні перегони? - Запитав Демір.

- Цієї п'ятниці у нас починається, командний заїзд і як завжди вся наша група бере участь, але ми не знаємо, хто буде третіми учасниками. - Почав відповідати я.

- А які правила, якщо не секрет? - З цікавістю запитав батько Сем.

- Я вам потім розповім, слухай Ібрагіме, а до кого це дівчатка зірвалися так швидко? - Відповів мій батько і спасибі моєму батькові за це запитання, адже воно мене справді мучило, а щодо розмови про перегони я з хлопцями потім поговорю і ми разом проаналізуємо всі наші здогади.

- Та так, хороший друг сім'ї, ми дуже добре дружимо сім'ями, він для Роуз як брат. Його батьки мали бути тут сьогодні, та й він сам, але непередбачувані обставини в бізнесі змусили їх виїхати, але Едді мав бути, а чого не приїхав не знаю, та ще й вліз кудись. - Фух... це вже добре, що він не її хлопець. - Ви маєте знати його сім'ю, у них прізвище Уотерс. - Так, ще один збіг, адже Уотерс і є організатор перегонів.

- Так, звісно знаємо, у нас із ними є кілька укладених контрактів. - відповів батько Девіда. Спасибі хоч Дебі весь цей час стояла мовчки й не сунула свій ніс куди не треба. Я повернувся до хлопців і, щоб крім них мене ніхто не чув, запитав:

- Хлопці, може поїдемо до мене, нам, здається, є, що обговорити та над чим подумати, тільки без Дебі. Девід, без образ.

- Які образи, поїхали.

- Вибачте нам, звісно, але ми теж, напевно, поїдемо додому. - Мій батько подивився на мене з подивом, а в Дебі хижо очі засвітилися.

- Чого так рано? - Запитав мій батько.

- Та щось мені не дуже добре. - Чесно, як баба почуваюся, але треба ж якось відмазатися.

- Добре, але ти ж пам'ятаєш, що я сьогодні вночі їду на тиждень до України у справах?