Підстава батьків чи прийом. Частина перша.

Після сьогоднішнього конфузу в магазині, ми весь вечір ходили як у воду опущені, кожен перебував у своїх думках. Побродивши трохи містом, ми все-таки вирішили розійтися по домівках, усе одно бажання розважатися не було. Під'їжджаючи до будинку, я молила Бога, щоб удома нікого не було, і мої молитви були почуті. Швидко скинувши з себе верхній одяг, моя скромна персона попленталася в душ. Хоч фізично я була готова гори перевернути, але ось морально виснажена повністю. Події цих кількох днів нахлинули на мене з шаленою швидкістю: переїзд, знайомство з блондинками, зустріч із блудним другом, перегони, але найбільше з голови не виходив цей чортів красунчик Ітан Уайт. У мене в голові крутилася тільки одна думка "Якого біса йому від мене треба?", і сама я була не кращою, закохалася в егоїстичного, пихатого індика. Ну так, тільки ти можеш вляпатися в таку херню, Роуз. Відразу згадався сьогоднішній день: його очі, його поцілунки, дотики, від чого в мене ще більше зривало дах, а збудження зашкалювало на максимум.

- Твою матір. Та, що ж це таке? - тихо вилаялася я про себе і швидко вилізла з душу, обмотавшись рушником, поповзла в кімнату.

Швидко переодягнувшись у нічну сорочку, повернула голову на годинник, стрілки на якому показували тільки дев'яту вечора, хоч і зарано для сну, зате висплюсь і буду завтра, як огірочок. Я швидко залізла під ковдру і, зручніше влаштувавшись на подушці, почала чекати, доки моя свідомість зануриться в царство морфея, але ідіотські думки та моя буйна фантазія не давали це зробити. Так я і крутилася майже всю ніч, навіть почула, як приїхали мої батьки й, судячи зі звуків, вони були далеко не тверезі. Все-таки о четвертій годині ранку я змогла заснути, але, як ви зрозуміли, виспатися мені не дали. Близько дев'ятої години ранку в мою кімнату влетіла фурія на ім'я Саманта з криками:

- Кунг-фу панда, вставай. - Розліпивши одне око і глянувши на цього демона в ангельському обличчі, запустила перше, що потрапило мені під руку, і це виявився тапочок. Але мети він своєї не досяг, бо Сем встигла відскочити й капці запікірував Еммі в лобову частину.

- Ауч, якого дідька, ти в мене капцями кидаєшся? - невдоволено пробурчала Емма, потираючи забитий лоб.

- По-перше, вибач, цілилася я не в тебе, - сонним голосом пробурчала я. - Друге - Сем, ще раз так залетиш до мене в кімнату, коли я сплю, то на моєму рахунку додасться ще одне вбивство в стані ефекту у вигляді миловидної білявки, і третє - ЯКОГО ХРЕСТА, ВИ РОБИТЕ В МОЇЙ КІМНАТІ О СЬОМІЙ  РАНКУ, - закричала я від обурення, так, так, так, напевно мій крик уся округа чула, а що вони хотіли, мало того, що виспатися не дали, так ще й пандою обізвали.

- Роуз, не кричи, мене так само з ліжка підняли як і тебе, тільки на годину раніше. З тим урахуванням, що очі зімкнути я змогла тільки під ранок, - бурчала Емма і зручно влаштувалася в моєму кріслі, обіймаючи подушку і знову засинаючи.

- Та годі вам. Сьогодні ж прийом. У нас ще купа справ до вечора: масаж, спа, манікюр, педикюр, зачіска, чого ви, буде весело, - з дитячими веселощами прощебетала Сем.

- Господи, і це одна з найкращих гонщиць, - пробурчала я собі під ніс. - Сем, скажу тобі чесно, мені від твого позитивного настрою в цей момент прибити тебе хочеться. Плювати я хотіла на цей прийом, хоч опудалом піду городнім, плювати. Зараз я хочу одного, СПАТИ, - прокричала я останнє слово. Сем мені щось хотіла заперечити, але голос Мами змусив нас припинити свою лайку і звернути увагу на голос, що лунав із першого поверху.

- Дівчата, що у вас там за крики?

- Усе нормально, мамо. Просто пояснюю одній блондинистій скалці, що недобре будити мене так рано в неділю, - Сем на мене зиркнула нищівним поглядом, а Емма по-тихому хіхікала в кріслі.

- Зрозуміло, коротше у вас весело. Не хочу вас переривати, але нам треба дещо вам сказати, тож спускайтеся жвавіше вниз, потім розберетеся хто кого розбудив.

- Добре, мамо, вже йдемо, - повернувшись до дівчаток, я поставила німе запитання, яке вони зрозуміли.

- На мене не дивись, я ні сном ні духом не знаю, про що піде мова. - Протараторила Емма.

- Я теж, мої тільки сказали, щоб я їхала за Еммою й потім до тебе, а тут нам усе пояснять, - виправдовувалася Сем.

- Коротше, чую нутрощами, що це не до добра. Гаразд, зачекайте мене внизу, я за п'ять хвилин спущуся.

Швидко переодягнувшись у спортивний костюм, зібравши волосся у хвіст, спустилася на перший поверх. Мама як завжди крутилася біля плити, Сем і Емма щось бурхливо обговорювали, а батько сидів і спостерігав за цим усім.

- Ну що, розповідайте, батьки, як підготувалися до прийому і, що ви нам повинні такого важливого сказати? - Я запитально втупилася на батьків. Ініціативу розмови вирішила взяти на себе мама.

- Підготовка пройшла відмінно, все прикрашено, їжа готується. Коротше, як завжди, ти ж знаєш, я до прийомів готуюся педантично.

- Ага, занадто педантично, - буркнула я. - А, що друге?

- А, це скаже вам ваш батько. Давай, Ейбе, не тягни. - Мама явно пожвавилася від того, що батько нам мав сказати, а мені це все більше й більше не подобалося.

- Люба, заспокойся. Коротше, дівчатка, ми вирішили трохи порушити традиції. Тепер прийом відкриватимемо не ми, а ви. Пора вас готувати до дорослого життя, а відкривати ви його будете вальсом, потім робіть, що хочете, головне покажіть себе з чудового боку.

- Ні, тату, я звісно все розумію, але скажи мені ось що, де ми знайдемо партнерів для танців за такий короткий час?

- За це не переживай, ми вже їх вам знайшли. Це сини, теж дуже впливових людей у наших колах і наших хороших друзів.

- А імена та прізвища в них є? - Емма явно це насторожило, так, у принципі, як і мене.

- Дізнаєтеся все ввечері, коли вийдете танцювати.

- Чому не можна зараз сказати? - По Сем було видно, що вона не розуміє, до чого така скритність.

- Просто ти не знаєш Роуз. Якщо вона дізнається ім'я і прізвище цієї людини, то вона зробить усе, щоб вона не з'явилася на цьому прийомі, - мама мала рацію, я вже раз так робила, ну чи два, чесно не пам'ятаю.