- Едді, засранцю мій улюблений! - він спритно мене спіймав. - Моя улюблена скалка в одному місці...
- Привіт, моє улюблене чортеня... - Дівчатка стояли й з німим запитанням дивилися на нас. - Як же я сумував за тобою.
- Так ось, дурню, куди ти пропав після від'їзду, хоча б адресу міг залишити, паразит. - Я просто світилася від радості.
- Ох... Роуз, ти невиправна, все так само висловлюєшся.
- А що ти хотів, щоб я за місяць змінилася, не дочекаєшся, тим паче це мій спосіб самовираження, і, взагалі, не читай мені нотацій. - Я від нього відвернулася і по-дитячому надула губки.
- Гаразд, дрібна, не гнівайся... - А ось за дрібну я його точно зараз стукну. - Так, до речі, я дивлюся, ти познайомилася з моїми новими друзями?
- Ах, значить, я тобі вже не друг? - Чесно стало дуже не приємно.
- Ти, що таке говориш, ти мені не просто друг, ти моя сім'я. - Він дуже міцно обійняв мене, а на душі стало так спокійно, як в обіймах старшого брата.
- Вибачте, звісно, але звідки ви знаєте одне одного? - Саманта з Еммою були явно здивовані, що взагалі відбувається.
- О... Роуз, то ти не розповіла їм, хто ти? - Ось цього я й боялася, зараз він ляпне те, про що вони знати поки що не повинні. Гаразд викручуся, якщо що прикриюся своїм другим прізвищем.
- А що розповідати? Ми з цим засранцем знайомі майже з пелюшок і вчилися в одному класі, ми були не розлий вода, поки в один не дуже прекрасний момент його персона зникла, навіть номера не залишила, ну хоч спасибі записку передав через предків і все пояснив. Хоча чесно, Едді, це було неправильно, що ти ось так мені розповів, що їдеш. - Він зрозумів з мого погляду, що я поки що не хочу говорити правду і намагаюся перевести тему, від того, що він зрозумів, просто кивнув. - Між іншим, придурок, я ще на тебе ображаюся. -Відвернувшись від нього, я посміхнулася куточками губ, адже знала, що він буде просити вибачення. Ну, стерво, знаю, і нічого не можу з цим зробити.
- Роуз, ну, Роуз, не ображайся, всі претензії до моїх предків, тож не гнівайся, а номер я й не збирався міняти, просто в мене в аеропорту телефон спіонерили, тому довелося й поміняти номер, а оскільки ти знаєш, що я не сильний у запам'ятовуванні номерів, тож тобі й не подзвонив, але повір, я б однаково все одно знайшов твій номер.
- Гаразд, ти прощений, але провину свою все одно спокутуєш.
- Слухаю і підкоряюся, моя пані. - Він нахилився в реверансі, і ми всі дружно розсміялися. Дівчата стояли вже розслаблені й розуміли, що ми дуже скучили одне за одним.
- Гаразд, друзі, ми розуміємо, возз'єднання і все таке, але, Едді, навіщо ти нас кликав? - Зараз Емма була дуже серйозна, а Саманта вся світилася, дивлячись на нас, але трохи з підозрою, адже цю блондинку не до кінця вийшло провести.
- Так, кликав, мої хороші. Дівчатка, відкривається новий сезон стрітрейсингу, мені треба знати, ви знайшли третього учасника чи знову в одиничний ганяти будете? - Я навіть помітила бісят у його погляді, коли він подивився на мене. Так, пора це закінчувати.
- Дівчата, можна я його вкраду на одну хвилину для розмови тет-а-тет?
- Так, звісно, ми не поспішаємо. - Ой, відчуваю, мене потім від цих білих фурій чекає допит із пристрастями. Відійшовши на пристойну відстань, він одразу заговорив про те, про що я думала.
- Роуз, я знаю, що ти хочеш мені сказати, і я знаю, що про те, хто ти є, мають знати тільки перевірені, а вони повір, дуже хороші дівчата, я за ними довго спостерігав і повір, їм можна довіряти. Тим паче в них та сама проблема, що й у тебе.
- Я розумію, але мені якось ніяково, що про мене знатимуть чужі люди.
- Роуз, повір, ти навіть у цьому місті зірка, точніше ти й твоя репутація. Коли я сюди приїхав, то одразу потоваришував із цими білявками та дізнався, що вони дуже хочуть із тобою познайомитися і бути такими, як ти. Я розповів їм, що дружив із Кривавою Трояндою, ти ж не змінила псевдонім?
- Ні, навіщо? Воно мені дуже подобається і мені подобається як у тих, хто програв, очі кров'ю наливаються, коли я виграю. Ось тому воно мені дуже підходить.
- Так от, вони донині мене тероризують, щоб я їх познайомив із тобою, повір, ти їм дуже потрібна, і ганяють вони не гірше за тебе, але через свою сором'язливість вони не можуть розкритися, хоча це не найголовніше, найголовніше те, що вони не можуть знайти третього учасника для командних перегонів, бо, як і ти, нікому не довіряють.
- Гаразд, подивимося. Коли відкриття сезону?
- Сьогодні ввечері й раз ти тут, то я б хотів, щоб ти відкрила цей сезон. Якщо ти звичайно не проти?
- Домовилися, хто другий гонщик, який відкривав сезон? - В принципі, я вже здогадувалася хто.
- Дебора Янг. - Ну ось я ж казала.
- Ще краще. - І так бридко посміхнулася. А Едді явно зрозумів, що за перший день перебування тут, вона мені не сподобалася. - А що до них я подивлюся, на що вони здатні, і тоді, якщо все мене влаштує, я відкриюся їм. Я тобі напишу свою відповідь, привезеш їх завтра ввечері на пляж, і ще, одразу після відкриття я змотаюся, інакше предки мене прикінчать, за те, що тільки перший день у новій школі, а я всім уже дупи на трасі надираю. Так, до речі, коли починається командний заїзд?
- На вихідних. - Едді явно зрозумів мій настрій.
- Чудово, ходімо, а то Емма нас зараз зжере поглядом. - Ми розреготалися і рушили в їхній бік.
- Ну, що, дівчатка, ваша відповідь?
- Як завжди одиночна. - Із сумом у голосі сказала Саманта, а погляд Едді одразу ж перекинувся на мене і зрозумів, що не треба поспішати із занесенням списків учасників. Чесно, як гонщиці мені було їх шкода.
- Давайте так, дівчатка, сезон відкривається сьогодні, а командний починається на вихідних, може ще все зміниться, не кисніть. Та й ще на вас сьогодні чекатиме сюрприз, тож не раджу спізнюватися на відкриття, гаразд, я побіг, ввечері побачимося. - Ми навіть не встигли рота розкрити, а його вже як слід прохолов. Чесно, нічого дивного, це ж Едді, він завжди так чинив, коли хотів уникнути розпитувань і тут я помітила клаптик паперу в себе в руці з його номером. Підійшовши ближче до школи, я згадала, що мені треба зайти до Медісон. Блін, ось невезуха. З моїх думок мене вивів голос Саманти.