Кохання шалапута Віті
Розділ 2
— Вітя, гайда снідати! — почувся голос мами.
— Досить уже дрихнути! — додав тато.
Він у мене простий сторож у школі, а мама — доярка.
Я неохоче вийшов із кімнати. На столі, як завжди, яєчня.
— Чуєш, шалапут, — буркнув тато. — Ти коли вже за розум візьмешся?
Як завжди — дорікання з самого ранку.
— Тату, не починай… — глибоко зітхнув я. — Я ж працюю в місті, заробляю…
— І багато вже заробив? — суворо запитав він, дивлячись прямо на мене.
— Вчора — цілих 200 гривень, — гордо відповів я.
— Теж мені, великі гроші… — тато лише закотив очі.
Я стиснув губи, але нічого не відповів.
— Ну добре, батьки, я в місто, — сказав я, підводячись із-за столу. — До вечора.
Я швидко вийшов на двір, сів у машину. Вона, як завжди, завелася лише з третьої спроби.
Двигун загуркотів — і я рушив.
#1235 в Жіночий роман
#4513 в Любовні романи
Відредаговано: 14.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
