Кохання шалапута Віті
Розділ 1
Голова розколюється.
Усю ніч їздив містом, намагаючись знайти бодай одного бажаючого скористатися послугами мого вірного чотириколісного друга. Саме так я називаю свою стару, розвалену «дев’ятку», яку отримав у спадщину від діда Вови. Батько давно хоче викинути її на смітник.
Добре… почну спочатку.
Мене звуть Вітя. Прізвище — Козир. Тільки не смійтеся… так, Козир.
Батьки ж називають мене інакше: шалопай, роздолбай і ще купою «приємних» слів. І, якщо чесно, не без причини.
Мені вже 27, а я нічого не досяг у житті. Ледве закінчив школу — на трійки. І найгірше — досі живу з батьками.
Живемо ми за містом, у бідненькій хатині: розвалений паркан, дах, що постійно тече…
Зате я облаштував собі «кімнату» на горищі — серед пилу, безладу і старих речей. І, як не дивно, саме там почуваюся найбільш… своїм.
#1240 в Жіночий роман
#4511 в Любовні романи
Відредаговано: 14.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
