Коли жінка закінчила, вона з добротою подивилася на дівчину й показала жестами:
— Добре. Тобі треба відпочити.
Молода дівчина уважно подивилася на жінку й крізь сльози показала жестами:
— Дякую вам.
У її погляді було стільки болю і щирої вдячності, що Галина Іванівна ще мить не змогла нічого сказати.
Жінка після паузи лагідно подивилася на Леру та повільно сказала жестовою мовою:
— Дитино. Тобі треба відпочити. Я піду приготую тобі поїсти. Що ти любиш?
— запитала жінка, проникливо дивлячись дівчині у вічі.
Вона, не відводячи погляду від Галини Іванівни, повільно показала жестами:
— Дякую вам. Я не варта вашої турботи.
Жінка нічого не відповіла. Зробивши глибокий вдих і зібравшись із думками, вона ніжно мовила жестовою мовою:
— Не кажи так. Ти безцінна.