Кохання Шалапута Його другий шанс
Розділ 19
— Просто хочу їй допомогти, — виправдовувався я. — Уявляєш, її рідний батько продав власному начальнику. Той знущався знущався з дівчини так званий тато ненавидів її. Розумієш, я зобов’язаний їй допомогти.
— Жах... — вигукнула бабуся, шокована почутим.
— Але, Вітюша, ти не зможеш допомогти їй один. Невідомо, хто той чоловік і на що здатен.
— Не важливо — вигукнув. — врятую її. Тепер я за неї відповідаю, за Леру.
— Заспокойся, онучку. Я не кажу, щоб ти цього не робив, — відповіла буся. — Але ти повинен добре знати ворога в обличчя.
— Ба, мені все одно, хоч президент Америки, — емоційно сказав я. — Ніхто не має права бити дівчину.
— Вітю, вгамуйся, — відповіла Галина Іванівна, дивлячись на онука.
Через хвилину у двері подзвонили. Бабуся відкрила двері, і ми побачили перед собою невисокого літнього чоловіка, одягненого в дорогий чорний костюм та такого ж кольору пальто. Від нього дуже пахло дорогим одеколоном із легким хвойним ароматом.
Він кивнув нам, спочатку невдоволено глянувши, потім ніби натягнув на себе маску ввічливості й протяжно сказав:
— Доброго дня, пані та… чоловіче, — продовжив він.
— Вітаю. Ви хто? — запитала бабуся.
— Справа в тому, що моя дружина зникла, — пояснив чоловік. — Розумієте, вона психічно хвора, — наголосив він. — Я встановив на її телефоні геолокацію. Вона показує, що моя жінка у вас.
#1382 в Жіночий роман
#5160 в Любовні романи
Відредаговано: 05.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
