Кохання Шалапута Його другий шанс
Розділ 11
Бабуся Віті продовжувала говорити жестами: тобі потрібно в лікарню.
Дівчина уважно дивилася на Галину Іванівну, а потім показала жестами:
— Мені не можна…
— Чому? Кого ти боїшся? Розкажи мені, — запитала жінка.
— Пробачте… не зараз, — відповіла дівчина жестами.
Галина Іванівна відповіла:
— Добре, відпочинь і нічого не бійся. Ти тут у безпеці, я обіцяю тобі.
Вона показала жестами.
Дівчина подивилася на жінку з вдячністю й відповіла жестами:
— Дякую.
Жінка вийшла. Віктор чекав у кімнаті.
— Як вона? — запитав молодий хлопець.
— Не дуже, — відповіла Галина Іванівна. — Можу тобі впевнено сказати: її хтось постійно б’є. Причому дуже жорстоко, — тихо зазначила бабуся-лікар.
— Хто так з нею поводиться? — обурено запитав я.
— Не знаю, — відповіла бабуся. — Травми дуже серйозні: є застарілі і зовсім свіжі, — пояснила Галина Іванівна. — Краще дівчину відвести у лікарню, але вона відмовляється.
Я слухав бабусю і відчув, як у мені починає закипати гнів.
— Це ким треба бути, щоб бити дівчину?..
— Вітюша, заспокойся, — м’яко сказала Галина Іванівна. — Вона поспить, трохи згодом дізнаємося, хто її ображає.
— Добре, — погодився я. — Ба, є що поїсти?
— Звісно, — відповіла жінка. — Йди на кухню, дам тобі мого борщику.
— Дякую, ба, — відповів я і пішов, сів за стіл. Моя улюблена бабуся насипала мені смачний обід.
#1382 в Жіночий роман
#5160 в Любовні романи
Відредаговано: 05.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
