Глава 12

Знову в її двері Даніян постукав того ж вечора.  Він перебував у піднесеному настрої, мав свіжий, бадьорий вигляд. На ньому були темні джинси й світла сорочка з розстебнутим коміром. Виглядав він як завжди привабливо. Чого, звісно, не можна було сказати про неї саму. Натрапивши на його задумливий погляд, вона сильно зніяковіла і ще міцніше обхопила себе руками.

 - Ця сукня не сподобалася тобі, - збентежено зауважив він.

- Я просто дуже худа і будь-який одяг висить на мені вільніше, ніж на вішалці.

 - Проблема не у твоїй фігурі. Будь ласка, опусти руки, я хочу оцінити твою сукню і її недоліки.

Ангеліна довірливо виконала його прохання. Він ковзнув по її фігурі таким поглядом, що їй навіть стало жарко.

- Твоя фігура обов'язково набуде приємних округлостей, звісно, тільки якщо ти будеш правильно харчуватися. Голод завдає великої шкоди здоров'ю. Ти маєш пам'ятати про це і берегти себе. Обіцяй мені, що будеш відповідально виконувати всі приписи лікаря, а головне це добре харчуватися.

- Обіцяю, - посміхнулася Ангеліна.

Він подав їй руку і, коли вона обережно взяла його під лікоть, тихо мовив:

- Уся родина зібралася і прагне побачити мою рятівницю, - урочисто оголосив він.

Дуже великий похмурий чоловік із невеликою доглянутою бородою зустрів Ангеліну недобрим поглядом з-під лоба. Від нього віяло холодною розважливістю, повною відсутністю обмеженості в поведінці. Вони з Даніяном ще не встигли підійти до столу, але вона чітко почула слова, які вимовив чоловік, не переймаючись чиїмись почуттями.

 - Що це таке? У неї не обличчя, а один суцільний синяк. Худа, сутула. Ледве шкандибає. Своїм виглядом вона зіпсувала мені апетит, - він нервово жбурнув серветку на стіл.

Ганна Петрівна одразу підхопила.

- Синку, не засмучуйся. Дай Даніяну час. Йому стільки всього довелося пережити за останній рік, що зовсім не важливо, яким саме чином він вирішить себе втішити.  Нехай то буде жалість до жебрачки або якийсь романтичний інтерес, усе краще, ніж його холодна замкнутість і відчуженість, - тихо переконувала жінка.

Присутні за столом зустріли її холодною поблажливістю. Поліна стримано посміхнулася, а бабуся відвернулася. Даніян, як ні в чому не бувало, галантно обходився зі своєю гостею, чим сильно дратував Ергарда Берга - батька сімейства.

Ергард Берг зійшов до спілкування з Ангеліною в середині вечері.

- Ангеліно, ти за весь вечір не проронила ні слова. Ми може тебе чимось образили? Або чим не догодили?

Дівчина поклала виделку і підняла очі від тарілки. Ергард дивився їй в очі вимогливо й нетерпляче, немов хижий звір, що почув слабкість жертви.

- Не образили, - твердо відповіла вона, витримавши його погляд.

- Дивлюся, ти з характером. Цікаво на що розраховуєш?

- Розраховую знайти роботу. Подякувати вашій родині за гостинність. І якнайшвидше покинути цей дім.

Даніану не сподобалися її слова. Він уважно поглянув на неї.

- Звучить обнадійливо. Сподіваюся, мій син не образив тебе грошима? Життя в столиці не найдешевше, - з насмішкою промовив Ергард.

- Дякую. Він був більш ніж щедрий і справедливий, - гордо піднявши підборіддя, сказала Ангеліна.

Берг старший, чомусь, неприємно розсміявся.

- І попри це, ти все-таки приїхала до нього додому?

- Вона не прийняла мої гроші, - рішуче втрутився в розмову Даніян.

Едгард трохи пом'якшав. І знову звернувся до Ангеліни.

- Мій син вміє справляти враження на жінок. Вони прагнуть завоювати його серце, ризикуючи втратити себе. Краще б ти взяла гроші.

- Мої гроші цікавлять тебе понад усе на світі, чи не так, батьку? - уїдливо зауважив Дан.

- Це дівчисько не здатне зупинити твоє саморуйнування і шаленство, - емоційно заявив батько.

Даніян подався в перед, хижо примруживши очі, вимовив:

- Образ батьківської любові часом огидно потворний. Кого звинувачувати в тому, що син успадкував деякі звички свого батька?

Ергард хитро посміхнувся і перевів погляд на Ангеліну.

- Як батько, я можу пишатися своєю дитиною. Мій син у всьому перевершив мене. Але Дан Берг настільки нещадний, що здатний знищити навіть власного батька.

Ангеліна підкинула здивований погляд на Дана, який поводився спокійно і розслаблено.

- Бізнес не визнає родинних зв'язків. Ти ж цього мене вчив, батьку?

- Дорогі мої, змінімо тему, - попросила Ганна Петрівна. - Я боюся, як би ваша розмова не набула неприємного повороту.

 - Не хвилюйся, бабусю. Усім давно відомо і зрозуміло, хто тут головний, - підкинув Дан зверхній погляд на свого батька.

Широке обличчя Ергарда Берга налилося кров'ю, він нервово засопів. Дан вочевидь відчуваючи власну перевагу над своїм опонентом, дивився прямо в темні від гніву очі батька. Німий бій поглядами перервала поява ще одного члена сім'ї.