РОЗДІЛ 2 Пошук натхнення

Святополк Байдук повільно розплющив очі. Голова гуділа від кількості випитого вчора ввечері. Його приятель Маркіян Шуша святкував свій день народження. Крім них там було ще з двадцять людей. 

Він перевернувся на спину і на кілька секунд заплющив очі знову. У кімнаті було напівтемно, штори щільно закриті, але навіть це не рятувало від різкого світла, що пробивалося крізь щілину.

,,Все. Більше ніякого алкоголю ''.- подумав про себе. 

Встати з ліжка вдалося лише з третьої спроби. У горлі пересохло, руки тремтіли, і він повільно присів на підлогу, спершись спиною об стіну. Голова й досі гуділа, а руки ледь помітно тремтіли. 

Відкривши кран на кухні, він жадібно напився води. Коли спрага трохи відступила, Святополк сперся руками об раковину і заплющив очі. 

 Біля стіни стояла гітара, а на підлозі валявся списаний аркуш. 

Чоловік позіхнув і заплющив очі. За вікном світило сонце. Від того відчував себе незатишно. Хотілося курити. 

Святополк повільно дістав із кишені сигарету і тремтячими руками прикурив. Дим повільно піднімався вгору. 

Після чергової затяжки чоловік відчув як свідомість повертається до нього. 

Через півгодини він вже приймав душ. Накинувши на себе халат вийшов з ванни. 

Зайшовши в кімнату чоловік обережно сів в шкіряне крісло. Хотілося кави. Та бажання йти в кухню не було. Тиша навколо більше не тиснула на нього. 

Святополк не знав скільки часу так просидів. Вперше йому не хотілося покидати квартиру. 

Раптом задвонив мобільний. Він неквапливо підвівся й підійшов до ліжка. Саме там, де  вчора вночі його залишив.

Він узяв телефон до рук. На екрані світився незнайомий номер. Святополк натиснув відбій. 

Через півгодини він уже був на вулиці. Святополк глибоко вдихнув прохолодне повітря, намагаючись остаточно позбутися залишків похмілля. 

Він зайшов у магазин, узяв каву, хот -дог і цигарки. 

Гаряче тепло від стакана приємно обпікало долоні. 

Весна впевнено входила в це місто. Дерева у сквері повільно вкривалися зеленим листям. У синьому небі ліниво пливли хмари. 

Святополк дивився на це мовчки, ніби спостерігав за чужим життям. 

Вийшовши на вулицю він повільно смакував кавою. Свіже повітря і тепло від напою поступово повертали його до життя. 

Він дивився на людей, що поспішали своїми справами, і відчував дивну відстороненість від усього цього світу.

Із натовпу долинув різкий жіночий крик, і Святополк миттєво напружився. 

Крик прозвучав ще раз.Святополк миттєво повернув голову в бік звуку.

Натовп рухався, але він бачив лише одну постать — жінку, яка махала руками. 

Жінка раптом зникла серед людей, а крик затих. Святополк залишився на місці, злегка напружений і знову один, з кавою в руках. 

Допивши охололу каву, чоловік зайшов у сквер. Дуже дивно розпочався для нього цей день.