Розділ 6

-Перед тим, як ми розпочнемо наш пікнік, я пропоную тобі трохи переодягнутися - сказав Богдан, після того, як заглушив мотор машини.

Зоряна поглянула на нього здивованим поглядом. В її очах читалося німе питання: "Що означає переодягнутися?" 

-Не вбивай мене своїм поглядом! - засміявся Богдан.

-Я нічого не сказала!

-Все написано на твоєму обличчі!

-Що??

-Я взяв на себе сміливість і взяв тобі зручні крокси і своє худі, хоч зараз і літо, та ввечері біля води може бути прохолодно. Крім того, комарів теж ніхто не відміняв. Тримай пакет. -  Богдан дістав з заднього сидіння пакет з речами.- Можеш поки тут переодягнутися, а я  піду все приготую для пікніка. Обіцяю не підглядати. Хоч, це буде і важко... - підморгнув Богдан і вийшов з авто.

Зоряна залишилася сидіти в машині з купою думок в голові. Пару хвилин дівчина просто переварювала події цього вечора. Вона ніяк не могла зрозуміти і повірити в те, що відбувається. Дівчина так відвикла від знаків уваги, побачень і залицянь, що їй здавалося, що це просто сон, вигадка. А коли згадувала, що перед нею зірка кіно, який міг обрати будь- яку дівчину, та обрав її -це здавалося ще більш нереалістичним. Зоряна пам'ятала, що вирішила дозволити собі цю авантюру, але весь час чекала якогось підвоху. 

Зоряна відкрила пакет і побачила, що там дійсно лежало худі і крокси. Дівчина зняла свої підбори і взула крокси. О, яке це пологшення, після довгого літнього дня, нарешті скинути підбори. Добре, що сьогодні зранку, ідея одягнути легкі лляні штани і топ перемогли ідею одягнути міні сукню. Тому худі був чудовим доповненням до її образу. Трохи покопирсавшись у своїй сумці, Зоряна знайшла резинку для волосся і зробила високий хвіст. Глянувши на себе в дзеркало, дівчині сподобалося її відображення. І цей дивний вогник у очах, якого вже давно не було. Зоряна не стала на цьому зациклюватися і намагалася не надавати цьому великого значення. Зібравшись з думками, дівчина відкрила дверцята і вийшла з авто. Богдан вже майже закінчив усі приготування. Коли Зоряна підійшла ближче, то побачила, що Богдан постелив великий плед недалеко від води. В якості перекусу чоловік обрав сирну тарілку, маслини, помідорки черрі, черешню і легке біле вино. 

-Ого! Круто! - не приховувала свого здивування Зоряна.

-Дякую. Я старався. Гарно виглядаєш! - підхопив розмову Богдан.

-Дякую. Речі прям, як для мене. За худі окрема подяка.

-Можеш залишити собі.

-О! А автограф поставиш? - підколола Зоряна.

-Дівчино, ви мене з кимось плутаєте. Я звичайний хлопець. Я автомеханік, а не зірка, щоб роздавати автографи.

-Автомеханік? З такою зовнішністю? Та за тобою Голівуд плаче. 

-Ви мене явно з кимось плутаєте. І взагалі, досить там стояти, сідай і будемо насолоджуватися цим вечором під ці нехитрі закуски.  

-О! Я думала, ти вже ніколи не запропонуєш! - потролила Зоряна і скинувши крокси заскочила, і вмостилася на пледику.

-Ну як тобі? 

-Ти знаєш, це такий кайф. Я сто років не була на природі. Отак просто пікнік, водичка, неймовірний захід сонця... і дуже тепла компанія. - Зоряна прям розпливлася від задоволення.

-Ти навіть не уявляєш, як мені приємно це чути. Насправді, я теж давненько тут не бував. А навіть, коли приїздив, то скоріше, щоб впорядкувати думки, налаштуватися на роль,  ніж ось так круто провести час.

-Тобто, я перша,  кого ти сюди привіз?

-Так. Всі звикли до більш пафосного героя -коханця, яким мене бачать на екрані. Але чомусь з тобою мені чи не вперше захотілося бути собою... який я є...

-Автомеханіком?

-Ха-ха, підколола... хай буде автомеханіком...

-А про що ти мрієш?

-Ого! Ну в тебе і запитання. 

-Про що мріє Богдан автомеханік?

-Не знаю... насправді... ти змусила мене задуматися...

-В тебе, що немає мрій?

-Є... але мені здається, що це більше про нав'язані мрії, а не мої власні.

-І все ж про, що ти мрієш... ?

-Насправді, я б хотів бути не актором, а режисером, знімати, документальне кіно. Мене з дитинства вабив світ кінофільмів, особливо чорно-білих стрічок...  Актором, я став випадково, в мріях в мене завжди була режисура. 

-Так одне, не виключає іншого. Багато відомих акторів Голівуду є режисерами. Що тобі заважає? 

-Акторство займає дуже багато часу. Насправді, я віддаюся справі на всі 100, а інколи і 1000%. Я звик робити все на максимум. Тому... часу на режисуру майже немає... 

-Але ж, коли, якщо не зараз втілювати свої мрії?

-Можливо... в мене є одна ідея... але поки це в стадії ідеї, мрії...

-Так зроби це! Вибач, я просто з тих людей, які керуються принципом: "краще зробити і жалкувати, чим не зробити і все рівно шкодувати". Потім, коли тобі буде 90 років, і ти будеш читати свої мемуари, то краще знати, що ти все зробив, про що мріяв...

-Мемуари? Ого! - засміявся Богдан.

-А шо не так?

-Ні все ок. Може, ти і права. Ти не проти трохи прогулятися берегом?

-Круто ти з'їхав з теми, але відмовити тобі важко. 

-Я знаю - підморгнув Богдан і допоміг дівчині підвестися.

Зоряна не взувала крокси, а замість цього підкотила свої брюки і запропонувала Богдану пройтися босоніж по воді. Хлопець підтримав цю ідею і вони пішли прогулятися. 

Захід сонця, плескотіння води і тиша створювали неймовірно романтичну атмосферу. Ці двоє йшли вздовж пляжу і говорили про все. Їм здавалося, що вони знайомі сто років, але наговоритися ніяк не могли. 

Повернулися до машини Зоряна і Богдан вже коли сонце давно зайшло за обрій. Вони швиденько зібрали речі і поїхали у місто. Повертатися з цієї казки вони не хотіли, але... 

Богдан довіз Зоряну додому, а коли дівчина збиралася вийти вже з авто спитав:

-Я розумію, що це не зовсім вчасно, але може ти залишиш мені свій номер?

-Що? Ой... точно...- засміялася Зоряна.

-Тримай телефон, запиши сама. 

Зоряна взяла телефон і записала свій номер, і зателефонувала.

-Тепер і в мене є твій номер. - хитро посміхнулася Зоряна, повертаючи телефон Богдану.