Розділ 5

-А все ж таки, куди ми їдемо? - з цікавістю запитала Зоряна

-Яка ти невгамовна - весело відповів Богдан.

-Є таке. 

-Ми їдемо гуляти. Така відповідь тебе влаштовує?

-Який ти загадковий. Якби ти не був відомим акторомом, я б подумала, що ти серійний маньяк! - підколола Зоряна.

-Одне інше не виключає...- з повною серйозністю в голосі відповів Богдан, а потім додав награний зловіщий сміх.

-Тьху, на тебе ... я майже повірила - відмахнулася Зоряна.

І обоє весело засміялися.

-Зорянко, розслабся. Коли тебе отак викрадали і відвозили гуляти? - щиро запитав Богдан.

-Чесно? Ніколи... - трохи відсторонено відповіла Зоряна. - Ти перший - вже більш жвавіше відповіла дівчина.

-О! Як приємно це чути... Ну, я про те, що зміг тебе здивувати такою витівкою - трохи незграбно почав відповідати Богдан.

-Це точно. Здивував так здивував... при тому, що вже не перший раз за останню годину.

-Який мед для моїх вух... продовжуй... -солодко потягнув Богдан.

-Слухай, це в тебе такий план зваблення фанаток? Так, я тебе розчарую... я не твоя фанатка. - фиркнула Зоряна.

-Навіть і не думав. Я тобі вже казав, сьогодні перед тобою не відомий актор, а просто чоловік. І я вперше везу дівчину, яка мені сподобалася, у своє таємне місце. 

-Вибач, не хотіла тебе образити. 

-Все ок. Просто давай на сьогодні забудемо про моє відоме прізвище. Сьогодні для тебе я просто Богдан.

-Домовилися. - зніяковіло відповіла Зоряна і відвернулася до вікна. Дівчині було трохи незручно, що так недовірливо поставилася до старання Богдана.

За бесідою Зоряна не відразу помітила, що вони вже давно виїхали за межі міста.  Коли дівчина роззирнулася, то почала здогадуватися, що скоріше за все таємне місце Богдана десь біля Київського моря. 

Решту дороги, ці двоє їхали  мовчки, кожен був в своїх роздумах. Красиві пейзажі за вікном і приємна музика спонукала до мовчазного діалогу...

-Ми майже приїхали -відволік від роздумів Зоряну Богдан.

-Чудово. - відповіла, Зоряна, зрозумівши, що її здогадки про Київське море підтвердилися.

-Ти не проти пікніку на березі моря? Правда Київського, а не Чорного... але, на майбутнє, географію морів можемо розширити...

-Богдане, ти продовжуєш мене дивувати. І Київське мені теж дуже подобається. Але я якось не для пікніку вдягнена. -ніяковіло відповіла Зоряна.

-Нічого, я все продумав - підморгуючи, відповів Богдан.

-Ну тоді... я готова... з тобою, я так розумію, треба бути готовою завжди і до всього - з викликом в голосі відповіла Зоряна.

-Є таке... я люблю робити сюрпризи - весело відповів Богдан.

-Сподіваюся, тільки приємні...?

-Тільки приємні...

-Мені таке підходить.

-От і добре. А ми вже приїхали. Ну, що готова?

-Так...