Розділ 4

Наступного дня, робочий день Зоряни здавався їй нескінченним. Дівчина обожнює свою роботу, але сьогодні явно не робочий настрій. Можливо, на Зоряну так вплинуло вчорашнє побачення. Хоча, це важко назвати побаченням. Радше, приємна несподіванка. Чи краще сказати, шалена несподіванка. Загалом, якби це не називалося, вплив цієї зустрічі Зоряна відчуває й досі. Крім того, що і вночі дівчина погано спала, в неї весь час перед очима був образ Богдана. Так і весь робочий день чоловік не йшов з голови дівчини. 

Зоряна не вважала себе фанаткою, до того ж, ще пару тижнів тому про існування Богдана дівчина знала доволі опосередковано. А тепер… чоловік заполонив усі її думки.

Нарешті, робочий день був позаду, і можна було їхати додому. Зоряна сподівалася за допомогою прохолодного душу змити всі думки. Вийшовши з офісу, дівчина попрямувала до метро, аж раптом помітила знайому постать. Зоряна не вірила своїм очам, біля офісу її чекав Богдан. Щоб не привертати зайвої уваги, чоловік був одягнутий у світлу футболку та джинси, а на голові була кепка та темні окуляри. Помітивши Зоряну, Богдан розплився в сяючій посмішці і рушив на зустріч до дівчини:

-Привіт. Радий тебе бачити. - підійшовши до Зоряни, почав чоловік.

-Привіт. - трохи збентежено відповіла Зоряна.

-Як твій день?

-Все ок. Як ти мене знайшов?

-Тю, ти ж сама мені вчора сказала, в якій туристичній компанії працюєш. Ти забула?

Зоряна хотіла збрехати, що взагалі не думала про вчорашній вечір, але Богдан так посміхався, що брехати зовсім не хотілося.

-Ні, не забула. Просто, я не очікувала тебе так швидко побачити.

-Ти не рада? -хитро запитав Богдан.

-Ні, рада… просто… не очікувано -трохи зашарівшись відповіла Зоряна.

-Чудово. Я радий це чути. Може повечеряємо?

-А що виграш у вчорашній лотереї діє так довго? - підколола чоловіка Зоряна.

-Ні. Сьогодні це вже моя ініціатива. Сьогодні перед тобою не зірка кіно, а просто чоловік. Ти мені дуже сподобалася і я хочу з тобою провести цей вечір.

-Ого! Ну така щирість заслуговує бути винагородженою. 

-От і чудово. Прошу, до карети, чарівна леді. 

-Дякую.

Підійшовши до авто, Богдан відкрив дверцята авто перед Зоряною і на пасажирському сидінні лежав величезний букет ніжно рожевих троянд. 

Чоловік потягнувся за букетом і підніс його Зоряні. Таких знаків уваги дівчина точно не очікувала. 

-Це тобі. Я не знав, які квіти ти любиш, але в мене ти асоціюєшся з ніжно рожевою трояндою - трохи ніяковіючи, відповів Богдан.

-Ти вгадав. Якби дивно це не звучало. Я дуже люблю ніжно рожеві троянди. - покриваючись багрянцем, сказала Зоряна.

-Я ж казав, це доля.

-Не змушуй мене червоніти ще більше. Припини.

-Вибач, не буду. Сідай, а букет, поки полежить на задньому сидінні.

-Дякую. А куди ми їдемо. 

-Це сюрприз. Довірся мені. 

Після цих слів, Богдан хитро посміхнувся і вмостившись за кермо, швидко рушив. 

Не знаю, що вплинуло на дівчину, чи то ейфорія від попередньої зустрічі чи то, літня спека, але Зоряна вирішила відкинути всі свої страхи і піддатися цій шаленій пригоді.