Розділ 3

Навіть опинившись на затишній веранді ресторану, Зоряна все ще перебувала в стані якогось туману. Дівчина не вірила в те, що зараз відбувається.

Богдан побачив, що Зоряна себе почуває невпевнено і спробував якось розрядити обстановку.

-Ти знаєш, я теж хвилююся, наче мені 17 років - трохи соромлячись видав Богдан.

-А відразу і не скажеш - якось на автоматі видала Зоряна і поглянула на чоловіка.

-Я ж актор, вмію грати… - спробував жартувати Богдан.

-Тоді зрозуміло. А з мене актриса погана…

-Для життя це чудово… гри достатньо і на сцені…- трохи відсторонено відповів чоловік.

-Можливо.

-Може ми все ж таки повечеряємо? Дивись, який гарний стіл накрили. А то, чесно кажучи, я тільки після зйомок і не встиг нічого поїсти.

-Давай. - з легкою посмішкою відповіла Зоряна.

Така прямота і простота Богдана трохи розслабили дівчину. Вона вирішила зараз відкинути той факт, що він зірка і спробувала просто кайфонути від цього вечора.

-А ти, часта гостя на таких заходах? - спробував почати діалог Богдан вже за вечерею.

-Ні, перший раз. І перший раз мені взагалі щастить виграти в лотерею.

-А може це доля?

-Знов граєш?

-Трошки…

-Ні, насправді, тут мали бути моя подруга з чоловіком, але у свекрухи день народження, тому… я вийшла на заміну.

-О, від театральної тематики ми перейшли до футбольної? - з азартом в голосі запитав Богдан.

-Можна і футбольної… а можу сказати театральною… Я дублер, основний актор не вийшов -кокетливо відповіла Зоряна.

-Я дуже радий. З таким дублером мені вистава подобається більше - лукаво посміхаючись, відповів Богдан і глянув Зоряні у вічі.

Від такої відповіді і пильно погляду чоловіка дівчина трохи зашарілася.

-Знов граєш? - з викликом запитала вона, щоб хоч якось приховати свій стан.

-Ні, говорю чесно…

У Зоряни, аж коліна затримтіли, добре, що вона сидить.

-А ти завжди хотів стати актором? - спробувала перевести розмову в інше русло.

-Ні, це випадково вийшло… - трохи з розчаруванням голосі відповів Богдан.

-Це як? Йшов подавати документи в один ВУЗ, а зайшов у театральний?

-Ну, майже. Ти краще розскажи про себе? Чим займаєшся?

-Я працюю в турагенції “Дрімтревел”. Так що, раптом захочеш відпочити, звертайся.

-Мммм. Круто. Але з моїм графіком зйомок, боюсь не скоро вдасться скористатися твоєю пропозицією. 

Богдан і Зоряна тільки ввійшли в кураж розмови, як на веранді ресторану з'явився асистент і сказав, що час для розмови завершився, і Богдан має їхати. 

-Відчуваю себе Попелюшкою -спробував пожартувати Богдан.

-Є таке… -посміхнулася Зоряна.

-Дякую, тобі за цей вечір. Я справді дуже радий, що в цій виставі зіграв дублер - інтригуючи, заявив Богдан і поцілував дівчині руку.

Зоряна, аж ахнула від такого жесту чоловіка.

-Дякую і тобі за цей вечір. Я теж дуже рада, що все ж вирішила прийти - шаріючись, відповіла Зоряна.

-Сподіваюся, ще побачимося - вже прямуючи до виходу, кинув Богдан.

-Я тебе точно побачу, на екрані… - тихо всід йому відповіла Зоряна.

Повертаючись додому, Зоряна прокручувала в голові все, що сталося за вечір. Інакше, як казка не назвеш. Але дівчина, пам'ятала, що казки, бувають тільки на екрані, а в реальному житті, їй завтра знову зранку на роботу, тому краще виспатися і не придумувати зайвого.