Розділ 2

Через пару днів Діана зателефонувала Зоряні і запропонувала цікаву авантюру.

-Зоряно, привіт. Не відволікаю?

-Привіт. Ні, все ок. Повертаюся додому. Щось трапилося?

-Ні, все ок. А що ти робиш у наступний вівторок  ввечері?

-Діанко, ти ж знаєш. Працюю. А що?

-Та справа в тому, що Дімі дали на фірмі запрошення на якийсь благодійний вечір. Але у вівторок день народження свекрухи. Тому сама розумієш, ми не можемо піти. Ти не хочеш?

-Діанко, я сподіваюся, що це не якесь там побачення наосліп?

-Ні, чесно. Там є можливість взяти ще когось. Але це на твій вибір! Цікавий вечір, мають бути і деякі актори. Я б сама з превеликим задоволенням пішла, але ж ти розумієш, що день народження свекрухи, то святе.

-Так, розумію. Ок. Надсилай запрошення. Може і сходжу. Нічого не обіцяю, ти ж знаєш, все залежить від зайнятості на роботі. На котру захід?

-Оу, добре. Я думаю ти встигнеш. Початок о 20.00. Запрошення я надішлю на пошту. Дрес-код прочитаєш у запрошенні. Дякую.

***

Зоряна вирішила таки піти на цей благодійний вечір. І справа не в акторах чи інших знакових персонажах столиці, яких можна буде зустріти на вечірці. Дівчина так давно не дозволяла собі відпочивати і насолоджуватися життям, тільки робота. Та сьогодні вона відчула, що це знак і їй варто піти розвіятися.

У запрошені стояв дрес-код “Коктейль”. Ще один плюс піти, адже Зоряна ще минулого літа купила собі неймовірно красиву коктельну сукню ніжно бузкового кольору і ніяк не знаходила привід її вигуляти. 

Зоряна навмисно трохи звільнила собі другу половину дня у вівторок, зробивши справи або в першу половину дня, або вже залишити на середу. Дівчина хотіла завітати до салону краси і трохи оновити колір волося і зачіску. 

О 19.30 Зоряна була готова. Бузкова сукня сіла ідеально, зачіска, макіяж - доповнювали образ. Дівчина поглянула на себе в дзеркало і посміхнулася своєму відображенню. 

Таксі, попри вечірні корки,  вчасно доставило дівчину до місця благодійного вечора. 

Зайшовши до зали, Зоряна ніби поринула в інший світ: зала була просторою та затишною, легка музика, елегантні дами та чоловіки, офіціанти з напоями. Після гаміру робочого дня - це ніби паралельна реальність. На вході, Зоряні запропонували за символічний внесок, взяти участь у лотереї. Дівчина вирішила не відмовлятися, тим паче, що це благодійний вечір. Номерок, який вона витягнула “137”. Зоряна згадала, що це їх улюблений номер з Діаною ще зі студентських часів. Вони вважали його чарівним і той, що приносить удачу. Дівчина посміхнулася і подумки сказала: “Можливо, сьогодні удачі посміхнеться і мені”. 

Благодійний вечір набирав обороти, почали частіше з'являтися відомі обличчя. Зоряна намагалася триматися осторонь. Ні, вона не стояла відлюдницею в кутку, але вступати в розмови першою не хотілося. Дівчина насолоджувалася моментом і приємною музикою, розглядала картини, які були представлені в якості лотів для благодійного вечора, навіть задумувалася чи не придбати і собі якусь. Десь в середині вечора, на імпровізовану сцену вийшов ведучий і сказав, що саме зараз буде розіграний головний лот їхнього благодійного вечора. Саме для цього розіграшу всім присутнім при вході пропонували витягнути кульку з номером. І саме зараз час з'ясувати переможця. Всі присутні притихли і затамували подих. І ось він момент істини… ведучий дістає кульку, читає…

-Нашим переможцем є номер 137. 

Зоряна навіть не відразу зрозуміла, що це її номер. Коли ведучий декілька разів озвучив “номер 137”, до дівчини потроху почало доходити, що це її шукають. Спантеличена та здивована Зоряна піднялася на імпровізовану сцену.

-А у якості головного подарунку в нашій лотереї буде 30 хвилинна тет-а-тет розмова із зіркою кіно Богданом Лавренчуком.

Очі дівчини округлилися до розміру місяця. Такого виграшу вона точно не чекала. Усі присутні голосно заплескали в долоні і перевели погляд в інший бік сцени. Зоряна повернула голову і побачила як до них з ведучим прямував Богдан Лавренчук. 

Вживу він виглядав дещо іншим, ніж у фільмах: простіше, без пафосу - стильно і впевнено. 

-Отже, наша переможниця - представтесь, будь ласка! - звернувся до Зоряний ведучий.

-Зоряна - тихо і невпевнено відповіла дівчина.

-О, яке чудове ім'я. Отже Зоряна і Богдан відправляються на невелике рандеву на затишній веранді нашого закладу. Богдан, можливо перед тим, як вас відпустити ти скажеш нам пару слів?

Чоловік посміхнувся:

-Доброго вечора всім. Дякую, що долучилися до нашого благодійного проекту. Сподіваюся, що вечір вам сподобався і запам'ятається.