Розділ 9

​Небесні Сади засліплювали своєю красою, але для Сяоїн ця краса була отруйною. Дерева з кришталевим листям дзвонили на вітрі, а в повітрі плавали рідкісні магічні звірі, які сьогодні мали стати здобиччю для молодих безсмертних.

​Бай Сяоїн стояла серед учнів секти «Небесного Меча». На ній були прості бойові шати, а обличчя вона намагалася тримати байдужим, хоча серце калатало від близькості Є Ченьюаня. Він стояв на узвишші поруч із Владикою Безсмертних, холодний і недосяжний, наче вони ніколи не ділили таємниці Палацу Тіней.

​— Сьогодні ви полюєте на Срібних Феніксів, — оголосив Владика, і його голос пронизав кожного учня. — Той, хто принесе пір’я найстарішого птаха, отримає особисте благословення.

​— А той, хто виявиться слабким, — прошепотів Лі Хань, опинившись поруч із Сяоїн, — може випадково заблукати в тумані й ніколи не повернутися.

​Він огидно всміхнувся, погладжуючи руків'я свого коштовного меча. Сяоїн нічого не відповіла, лише міцніше стиснула свій клинок. Вона знала: Лі Хань та його посіпаки чекають лише моменту, коли вони опиняться подалі від очей наставників.

​Коли пролунав сигнал до початку, учні розійшлися в різні боки. Сяоїн навмисне заглибилася в туманну частину садів, де дерева росли щільніше. Вона відчувала, як її мітка на руці стає неспокійною. Тут, серед дикої магії Небес, приховувати темну кров ставало дедалі важче.

​Раптом свист стріли розірвав тишу. Сяоїн миттєво відхилилася, і снаряд врізався в дерево за міліметр від її скроні.

​— Яка прикрість, я промахнувся по птаху, — з гущавини вийшов Лі Хань з трьома іншими учнями. Вони оточили її півколом. — Хоча, здається, я влучив саме туди, куди хотів.

​— Владика не пробачить вам вбивства учениці під час полювання, — холодно сказала Сяоїн, повільно оголюючи меч.

​— Владика сам хоче позбутися тебе, — зареготав Лі Хань. — Він просто дав нам мовчазну згоду. Ти — аномалія, Сяоїн. Породження темряви, яке затесалося в наші ряди.

​Вони напали одночасно. Сяоїн крутилася, наче вихор, відбиваючи удари. Її тренування з Є Ченьюанем не пройшли даремно — вона бачила кожну їхню помилку, кожну слабку зону. Але їх було четверо, і всі вони були краще озброєні.

​Коли меч Лі Ханя залишив глибоку подряпину на її плечі, біль став тим тригером, якого вона так боялася. Гнів вибухнув усередині неї. Чорна вена на зап’ясті пульсувала так сильно, що пов’язка почала диміти.

​— Ти... ти справді монстр! — закричав один з учнів, побачивши, як очі Сяоїн на мить спалахнули багряним вогнем.

​Вона вже була готова випустити свою силу і знищити їх усіх, коли раптом тінь від величезного дерева ожила. Вона подовжилася, перетворюючись на гострі шипи, які виросли з землі між нею та нападниками.

​— Досить, — пролунав голос, від якого кров холонула в жилах.

​З туману вийшов Є Ченьюань. Він не дивився на Сяоїн, його погляд був прикутий до Лі Ханя.

​— Полювання на звірів дозволено, — тихо промовив Бог Ночі, і повітря навколо нього почало тріщати від напруги. — Але хто дав вам право полювати на мою власність?

​Учні зблідли і впали на коліна. Слово «власність» боляче кольнуло Сяоїн у саме серце, але вона розуміла — це єдиний спосіб врятувати її від гніву Владики.

​— Ми... ми лише хотіли перевірити її майстерність, Майстре Є! — заїкаючись, вигукнув Лі Хань.

​— Тоді перевірте мою, — Ченьюань зробив крок вперед, і тіні навколо нього заричали, як дикі звірі.

​— Ченьюаню, зупинись! — Сяоїн підбігла до нього, хапаючи за руку. — Не тут. Владика стежить.

​Він завмер. Його погляд зустрівся з її — повним страху за нього, а не за себе. Це змусило бога отямитися. Тіні повільно відступили.

​— Геть з моїх очей, — кинув він учням. — Якщо я ще раз побачу вас біля неї — Небеса стануть вашою могилою.

​Коли вони залишилися самі, Ченьюань різко повернувся до неї. Його руки тремтіли.

— Ти ледь не викрила себе! Ще б мить — і твоя мітка спалила б цей сад!

​— Вони сказали, що Владика дав їм згоду на моє вбивство, — прошепотіла вона, притискаючи поранене плече. — Ченьюаню, він знає. Він усе знає.

​Бог Ночі пригорнув її до себе, і цього разу йому було байдуже, чи бачить це хтось із небесних птахів.

— Значить, час ілюзій закінчився. Полювання почалося не на феніксів, Сяоїн. Полювання почалося на нас.