Розділ 8

– Ніхто з нас цієї вагітності не планував, тому я не хочу, щоб ти через силу був батьком цій дитині, – поки що не кажу Ромі, що дітей двоє. Не хочу, щоб у нього був ще більший шок.

 – Ти дійсно думаєш, що я буду проти власної дитини? Схоже, ти зовсім мене не знаєш, Аріно, – здається, я знову його розчарувала, але, може, це й на краще? 

– Я не кажу, що ти будеш проти. Просто новина про вагітність стала для мене дуже несподіваною. Я ще сама не звикла, тому й не сказала тобі, – намагаюсь знову зліпити докупи пояснення. 

– А мені здається, що ти й не планувала цього робити, – хмуриться. – Невже збиралась зробити аборт?

І він туди ж! Невже я схожа на ту, що готова вбити свою дитину, і не одну?! 

– Дурниць не говори! – злюсь. – Я ніколи нічого подібного не зроблю!

– Це тішить, – здається, Рома полегшено видихає. – Треба подумати, як нам бути далі. Я хочу бути татом цій дитині. 

– Так ніхто цього права у тебе не забирає, – кажу. 

– Ти не зрозуміла, – продовжує Рома. – Я хочу бути справжнім батьком. Щоб вона народилася в сім’ї, де є мама і тато.

Щось мені не подобається те, куди хилить Рома. Він що, зібрався пропозицію мені робити? Ще цього не вистачало! 

– Ти мене лякаєш, – бурчу. 

– Аріно, ми з тобою дорослі люди, – Рома говорить це таким тоном, наче це я тут мала і дурна. – Якщо так уже сталося, то потрібно знайти найкращий вихід із ситуації. 

– І що ти пропонуєш? – питаю обережно. 

– Мені треба подумати, – хмуриться. Це трохи дивно. Я справді думала, що Рома запропонує мені одружитися, а він чомусь зробив крок назад. Невже його слова про те, що він мене більше не кохає – правда? І чому це так мене зачіпає?! – Ти куди зараз?

– У магазин, – кажу, щоб змінити тему. – Хочу чогось смачненького. Ліка поїхала додому на кілька днів, тому я зараз сама. 

– Давай я відвезу, – несподівано пропонує Рома. – Заодно подумаємо, як бути далі.

Звісно, я можу відмовитись, але не бачу в цьому потреби. Все-таки це діти Роми й він має повне право мені допомагати. 

Він відчиняє для мене двері свого позашляховика і чекає, поки сяду всередину. Коли обходить автівку, я дивлюсь на нього через лобове скло і не можу зрозуміти, що зараз відчуваю. 

Я ж сама мріяла про те, щоб Рома нарешті дав мені спокій. І, навіть дізнавшись про вагітність, не хотіла мати з ним нічого спільного. Чому ж тоді зараз всередині наростає хвиля невдоволення? Згадую слова Ліки про те, що ми з Ромою помінялися місцями, і розумію, що це дійсно так. Не скажу, що кохаю його, але ця холодність з його боку… Мабуть, це все через вагітність. Я тільки тому так гостро реагую на його слова. 

Рома не просто везе мене в магазин. Він йде туди зі мною. Поки я обираю, який торт купити, Рома накладає у візок багато різних фруктів. 

– Що таке? – питає, коли розуміє, що я вже хвилин двадцять стою на одному місці. 

– Я не можу визначитись, який торт купити. Хочу усі… – бурчу.

– Так у чому проблема? – коли він усміхається на частку секунди, я залипаю. Але ще більший шок чекає мене попереду – коли Рома купує кілька тортів одночасно. 

– Ти збожеволів? Я ж не з’їм усе це! – випалюю, коли продавчиня починає пакувати коробки в пакети. – А якщо з’їм, то лусну!

– Мені для дитини нічого не шкода, тому насолоджуйся, – заявляє та оплачує картою всі покупки.

– Ой, у вас такий дбайливий чоловік! – випалює продавчиня. – І гарний! Бережіть його! 

Рома усміхається, а я червонію. Спочатку хочу сказати, що не чоловік він мені зовсім, але вирішую змовчати. Хіба від того, що я скажу правду, щось зміниться? 

– Все-таки не варто було купувати всі ці смаколики, – кажу, коли сідаємо в салон його автомобіля. – Я не хочу погладшати. Потім буде важко повертатися до своєї форми. 

– Тобі не про форми зараз треба думати, а про дитину, – відповідає. 

– Думаєш, я буду хорошою мамою? – неочікувано навіть для себе питаю. Просто це питання мучить мене ще з того моменту, коли я зробила тест.

– Думаю, що так, – відповідає спокійно. – Ти хороша людина, Аріно. Я як ніхто знаю, що ховається за цим непробивним панциром. 

– І що ж? – цікавлюсь.

– Маленька дівчинка, яка хоче, щоб її любили, – відповідає, а у мене серце стискається.

Звідки Рома це знає? Я навіть Ліці не розповідала про свій внутрішній світ… 

– У тебе дуже мила сестра, – вирішую змінити тему, і байдуже, як це виглядає. Я думаю, що Рома й сам розуміє, що я не хочу говорити про себе. 

– Кіра така. Вона любить те, чим займається, – усміхається Рома.

– Крім Кіри у тебе є ще брати чи сестри? – цікавлюсь. 

– Ще є брат. Йому двадцять чотири, – відповідає. – От з ним стосунки такі собі. Він не сильно зрадів, що сім'я розширилась. 

– Чому? – дивуюсь. – Це ж чудово.

– Не для нього, – мені здається, що Рома з сумом про це розповідає. Саме тому вирішую більше нічого не запитувати. – А як твої рідні відреагували на вагітність? Чи ти ще їм не розповіла?