Розділ 1

Нервово стукаю пальцями по керму і ніяк не можу повірити, що це відбувається зі мною. Ну, звісно, запізнитися на власну презентацію можу тільки я! А все тому, що мій хлопець вирішив зробити мені сюрприз, який я, мабуть, ніколи не забуду.

Так! Вище носа! Поплакати ще встигну, а от презентацій більше може й не бути. Саме тому ковтаю клубок, який знову з’являється у горлі, і починаю сигналити автівкам, що їдуть попереду. Розумію, що вони, так само як і я – жертви ситуації, але на комусь же треба виплеснути свою злість. 

А все так гарно розпочиналося… Весь день я була на роботі. Перевіряла останні приготування і не могла дочекатись вечора. А тоді зателефонував Денис і попросив приїхати у ресторан. Я-то думала, що він пропозицію буде робити. Все-таки ми майже рік разом і все до цього йшло. 

Залишила роботу і помчала до коханого, вже уявляючи, як повернусь на презентацію з обручкою на пальчику. Влітаю в ресторан як на крилах і починаю шукати поглядом коханого. Помічаю і тільки-но роблю крок, коли несподівано врізаюсь у колись. Сумка випадає з руки і падає на підлогу. 

– Пробачте, – присідаю поспіхом і хапаю сумку. Чоловік, у якого я врізалась, теж сідає, а коли піднімаю погляд – бачу його… – Ой! 

–  Привіт, Аріно, – усміхається Рома, а я швидко стаю рівно, і він теж. 

– Оце так зустріч, – кажу трохи розгублено. Ми не бачились чотири роки, і за цей час з хлопчика Рома перетворився на справжнього чоловіка. 

– Я тебе одразу впізнав. У тебе тут зустріч? – питає. 

– Так, з коханим, – кажу, не подумавши. – Буде робити мені пропозицію.

Не знаю, навіщо я це сказала. Просто історія, яка поєднує нас з Ромою, не надто хороша. Ми разом навчалися в університеті. Він був високим та худорлявим і не користувався увагою дівчат. А ще Рома був у мене закоханим по самі вуха. Дарував квіти, подарунки, хоча сам не був з багатої родини. 

Подруги часто просили дати йому шанс, а я… не хотіла. Просто не відчувала нічого до цього смішного хлопця з темним кучерявим волоссям і зеленими очима. Саме тому й не хотіла давати марних надій. 

– Вітаю! – якось сухо говорить Рома, і саме в цей момент до нього підходить дівчина та торкається ліктя чоловіка своїми пальцями. 

– Пробач. Я запізнилася. Підемо за столик? – білявка усміхається і не зводить погляду з Роми, а він, своєю чергою, мене розглядає. 

– Ходімо, – киває. – Був радий тебе бачити, Аріно. Ще раз вітаю.

Рома обходить мене і йде до столика. Сідає якраз поруч з тим, за яким сидить Денис. Мій хлопець помічає мене і рукою махає, щоб йшла до нього. Ну а я усміхаюсь, і вже за секунду думки про Рому повністю вивітрюються з голови. 

– Привіт! – сідаю навпроти Дениса і розумію, що Рома сидить за мною. Дуже близько. – То що сталося? 

– Пробач, Аріно. Я знаю, що ти сьогодні дуже зайнята, але це важливо. 

Мені не подобається те, як поводиться Денис. Він наче сам не свій, напружений якийсь. Розумію, що освідченням тут не пахне, і тепер буде трохи ніяково перед Ромою. Я-то похвалилась тим, чого нема… 

– Я слухаю, – кажу і завмираю. – Якісь проблеми на роботі?

Питаю і сама собі не вірю. Які проблеми можуть бути у сина директора компанії? 

– Можна й так сказати, – запинаючись, відповідає. – Моя помічниця… вагітна.

– Круто, – кажу. – То проблема в тому, що ти заміну їй шукаєш?

– Від мене вагітна, Аріно! – випалює надто голосно, а я завмираю і не дихаю майже. Це, мабуть, жарт такий! Денис не міг мене зрадити! – Я розумію, що це шок для тебе, але готовий усе виправити, – продовжує чоловік.

– І як ти це зробиш? – питаю, стримуючи злість.

– Дам їй грошей на аборт, – відповідає так просто, наче в цьому немає нічого жахливого. – Це було всього один раз, Аріно. Я не знаю, як так вийшло, що вона завагітніла. Ми ж з тобою теж інколи захистом не користувались, але нічого не сталось. 

Мені здається, що Дениса не туди понесло. Він таку дурню верзе, що слухати гидко. А може, вся річ у тім, що він головного не знає – у мене деякі проблеми були, саме тому вагітність і не наставала. І зараз вони є. 

– Мені треба йти. Скоро презентація, – хочу підвестись, але Денис хапає мене за руку. 

– Пообіцяй, що не будеш злитись. Я ж розповів тобі все. Нічого не приховав. 

– І вибрав для цього ресторан з купою народу? – випалюю і руку забираю. – Ти мудак, Денисе. Між нами все скінчено!

Встаю і сильно відштовхую крісло. Воно вдаряється у спинку крісла, на якому сидить Рома, і він озирається до мене. Таким поглядом дивиться, наче йому дійсно прикро, а я готова крізь землю від сорому провалитися.

Круте освідчення вийшло, нічого не скажеш. Такої ганьби я ще ніколи не переживала!

Машина позаду починає сигналити, і я повертаюсь у реальність. Відправляю водія під три чорти та починаю їхати. Так замислилась, що навіть не помітила: затору практично немає.

До початку презентації хвилин десять. Біжу спочатку у вбиральню, щоб привести себе в порядок, а вже тоді піду до гостей. Не можна впадати у відчай. Сьогодні у мене такий день!