Глава 24.

Всі новорічні свята Денис і Каріна провели окремо один від одного.

У річницю загибелі батька Каріна разом із матір'ю побувала на цвинтарі, а потім провела весь день вдома. Сьогодні вона не хотіла бачити нікого. А ще дівчині здавалося, що мати досі звинувачує її у загибелі батька. Іноді Каріна теж відчувала себе винуватою в тому, що сталося. У такі моменти їй ставало дуже сумно та самотньо. Зранку зателефонував Денис. Вони поговорили близько півгодини та після цього Каріна відчула себе трохи легше.

Спочатку дівчина хотіла розповісти матері про свого молодого директора, але потім передумала. Каріна підозрювала, що зустріне засудження цієї ситуації. Дівчина відмінно знала, що матір дотримувалася твердих життєвих принципів, одним з яких був принцип субординації, що не дозволяє підлеглій захопитися своїм начальником. Каріні зовсім ні з ким було поговорити про своє нове кохання, тому вона часто сумувала. Але її смуток частково розсіювався, коли вона розмовляла телефоном з Денисом. Він дотримав свого слова і телефонував дівчині по кілька разів на день. Побачивши, що він дійсно сумує за нею, Каріна теж стала телефонувати йому.

Новий рік і Різдво дівчина теж провела вдома. Її матір запросила до себе в гості друзів, які жили неподалік, сподіваючись створити вдома веселу атмосферу. Але Каріна була набагато молодша за них усіх, тому скоро втратила інтерес до святкування та пішла спати після опівночі. Дні тяглися повільно. Каріна не могла дочекатися, коли нарешті повернеться в місто і знову побачить Дениса. Телефоном він сказав їй, що повернеться до міста тільки після Різдва. Дівчина могла б теж приїхати 8 січня, але вона розуміла, що цим дуже засмутить матір, яка хотіла провести з донькою всі новорічні свята. Каріна не хотіла зайвий раз хвилювати її, тому вирішила залишитися, як і планувала, до 14 січня.

Денис теж зустрічав Новий рік у батьків, які жили недалеко від міста. Він завжди приїжджав до батьків відпочити та вважав їх будинок найзатишнішим місцем на землі. Тут можна було довго спати, не боячись спізнитися на роботу. Мати щоранку готувала йому смачний сніданок, як у дитинстві, а вечорами вони разом проводили час перед телевізором або за читанням книжок. А ще неподалік була річка. Взимку там можна було кататися на ковзанах, ловити рибу в ополонці або просто гуляти берегом, насолоджуючись мальовничим краєвидом.

Світлана Єгорівна вже проговорилася матері Дениса про те, що її син зацікавився молодою та симпатичною співробітницею «Цитруса». Спочатку батьки сприйняли цю новину з тривогою, оскільки теж не схвалювали романів начальника з підлеглою. Але після того, як Світлана Єгорівна детально описала їм Каріну, вони заспокоїлися, а потім навіть попросили сина познайомити їх із дівчиною. Денис пообіцяв, що обов'язково організує їм зустріч.

Денис першим повернувся у місто після свят. Він добре відіспався і тепер відчував себе повним сил та енергії. Повернувшись до офісу, він спочатку відчував ніяковість при спілкуванні з Вікторією. Дівчина намагалася поводитися з ним як зазвичай, але Денис добре засвоїв урок і більше не підпускав її занадто близько до себе. Їх розмови обмежувалися виключно робочими темами. Одного разу Вікторія прийшла до нього в кабінет незадовго до обідньої перерви.

— Денисе, може пообідаємо сьогодні разом? — запитала вона.

— Навіщо, Віко?

— Раніше нам не потрібна була причина для цього.

— Пробач, але я не думаю, що це вдала ідея.

— Чому?

— Тому, що запрошуючи мене обідати, ти продовжуєш свої спроби закохати мене в себе. А я більше не можу цього терпіти! Відтепер ми з тобою спілкуємося тільки по роботі.

— Чому ми не можемо дружити, як раніше, Денисе?

— Тобі від мене потрібна зовсім не дружба. А я втомився постійно повторювати тобі, що кохаю іншу дівчину.

— Отже, ти відмовляєшся?

— Так, Віко. Так буде краще для тебе і для мене.

— Я тебе зрозуміла.

Вікторія мовчки розвернулася і пішла з його кабінету. З того дня вона більше не намагалася налагодити їх колишні взаємини. Але думка про те, що Каріна вкрала у неї коханого чоловіка не давала їй спокою. Вечорами, коли вона приходила з роботи додому і згадувала всю історію своїх взаємин з Денисом, Вікторія знову і знову обіцяла собі, що не віддасть його Каріні. Вона не повинна дозволити їм бути разом! Потрібно тільки дочекатися слушного моменту, щоб назавжди позбутися від цієї вискочки.

Каріна повернулася в місто 15 січня. Вона виїхала вдень, тому потрапила додому тільки ввечері. Дівчина не могла дочекатися завтрашнього дня. Тоді можна буде прийти в офіс і знову побачити Дениса, обійняти його та... Можливо, після такої довгої розлуки він нарешті поцілує її? Каріна відчула величезне хвилювання від цієї думки. Він ще ніколи її не цілував по справжньому...

Міркування дівчини були перервані дзвоном мобільного телефону. Каріна дістала його з сумочки та посміхнулася — телефонував Денис. Вона взяла слухавку і постаралася відповісти якомога спокійніше:

— Алло!

— Привіт, — пролунав у слухавці лагідний голос Дениса. — Ти вже доїхала?

— Так, півгодини тому зайшла у квартиру. Зараз розбираю речі.

— А що ти робиш сьогодні ввечері?

— Готуюся до завтрашнього робочого дня, — посміхнулася дівчина.