Глава 23.

У п'ятницю більшість співробітників «Цитруса» тільки вдавали, що працюють. Всі з нетерпінням чекали вечора, щоб повеселитися на корпоративі та забути про роботу до кінця новорічних свят. Денис дуже сумував за Каріною, тому намагався зануритися в роботу. Сьогодні він вже телефонував дівчині вранці та після розмови ненадовго відчув себе краще. Але йому дуже хотілося побачити Каріну та обійняти її. Людмила бачила настрій свого шефа і розуміла причину. Як і більшість інших співробітників, вона вважала Дениса хорошою людиною, тому їй було сумно бачити його таким. Вибравши слушний момент, вона вийшла з приймальні та пішла до Вікторії. Підійшовши до дверей начальниці фінансового відділу, Людмила тихенько постукала.

— Заходьте! — бадьоро відповіла їй Віка.

— Привіт! Ти не дуже зайнята? — звернулася до неї Людмила.

— Ні, а що?

— Просто зайшла поговорити. Працювати вже не хочеться.

— Ти маєш рацію, я теж не можу позбутися думок про відпочинок. Чим займається Денис?

— Сидить у себе у кабінеті, працює. Сьогодні він дуже сумний.

— Людо, тільки не кажи мені, що він сумує за Каріною.

— Але він дійсно за нею сумує.

— Ну нічого, ввечері я розвію його нудьгу! — впевнено пообіцяла Віка.

— Готуєшся його підкорити?

— Щось типу того. Ми з ним так давно не залишалися наодинці, а тут така можливість. Не знаю, куди там поїхала ця Каріна, але мені це дуже на руку.

— Ти щось задумала, Віко?

— Попрошу його забрати мене перед корпоративом. А потім напрошуся, щоб він відвіз мене додому.

— Ти багато разів так робила.

— Сьогодні я додам дещо новеньке! До речі, піду до нього. Домовимося з цього приводу.

Вони повернулися у приймальню Дениса удвох. Залишивши Людмилу за її робочим столом, Віка постукала до Дениса і відчинила двері.

— Денисе, до тебе можна?

— Звичайно, Віко, — посміхнувся він їй. — Ти щось хотіла?

— Так. Я хотіла запитати, ти не заїдеш за мною сьогодні ввечері?

— Я вже пообіцяв забрати Світлану Єгорівну. Але можу спочатку забрати тебе.

— Чудово! Тоді може о шостій?

— Домовилися!

Сьогодні Вікторія збиралася на корпоратив особливо ретельно. Вона одягла темно-синю сукню, яка надзвичайно їй пасувала і накрутила пишні локони. Коли Денис заїхав за нею, вона виглядала дуже привабливо, тому він зробив їй щирий комплімент. Вони забрали Світлану Єгорівну і приїхали в нічний клуб. Потихеньку почали підтягуватися всі інші співробітники. Денис був ввічливим з усіма і посміхався, але його очі залишалися сумними. Вікторія всіляко намагалася розворушити його, але у неї не зовсім це виходило.

Для співробітників «Цитруса» всі корпоративи проходили досить весело і цей захід не став винятком. Сьогодні на танцполі запалювали навіть ті, хто не дуже любив танцювати. Віка теж витягла Дениса до танцюючих і тепер вони запально танцювали разом з іншими. Але коли діджей поставив повільний танець, Денис запросив Світлану Єгорівну. Вікторію це дуже зачепило. Вона цілий вечір намагалася звернути на себе його увагу, а він запрошує танцювати свою тітку?!

— Ти сьогодні дуже сумний, синку, — звернулася до нього Світлана Єгорівна.

— Напевно втомився. До кінця року потрібно було закінчити всі важливі справи, тому у мене було багато роботи, — посміхнувся їй Денис.

— Мене ти не обдуриш, синку! Я ж бачу, що ти сумуєш за нею.

— Від вас нічого не приховаєш, Світлано Єгорівно.

— Каріна не казала тобі, чому поїхала саме напередодні корпоративу?

— Казала і причина у неї дійсно поважна. Але вона просила нікому не розповідати про це.

— Не сумуй, Денисе! Ти й помітити не встигнеш, як пролетять свята.

— Я дуже сумую за нею, Світлано Єгорівно.

— А пам'ятаєш, як кілька місяців тому ти переконував мене, що не відчуваєш до цієї дівчини нічого особливого? — хитро посміхнулася Світлана Єгорівна.

— Я довго не дозволяв собі проявляти до неї свої почуття. Самі розумієте, правила субординації ніхто не відміняв...

— Перестань, синку! Ніхто зі співробітників не засуджує вашу дружбу з Каріною. Ви обоє щасливі, коли ви разом. Це дуже помітно!

— І все ж таки, я намагаюся, щоб наше зближення йшло поступово. Мені здається, що так я вбережу Каріну від небажаних розмов і косих поглядів.

— Це мудро. Але дивись, не перестарайся! Інакше вона подумає, що цікава тобі тільки як друг, — посміхнулася Світлана Єгорівна.

— Упевнений, що вона так не думає.

— Все буде добре! Я впевнена, що ви створені одне для одного.

Танець закінчився і Денис із вдячністю обняв Світлану Єгорівну.

— Дякую вам за підтримку! Мені стало трохи легше, — посміхнувся він їй.

У самий розпал корпоративу Світлана Єгорівна як зазвичай виявила бажання поїхати додому. Денис зголосився її відвезти. Вікторія побачила, що він збирається йти. Їй вдалося кілька разів потанцювати з Денисом, але вона зовсім не збиралася сьогодні відпускати його. Тому вона підійшла до нього, коли він став збиратися.