Глава 21.

— Денисе, що це було? — з подивом запитала Каріна, коли вони залишилися наодинці.

— Ти про що? — Денис намагався стримати сміх, але у нього це не зовсім виходило.

— Навіщо ти сказав, що мені вирішувати долю вашої подальшої співпраці?!

— Я хотів, щоб він вибачився перед тобою. А ще мені було цікаво подивитися на твою реакцію.

— Я трохи не знепритомніла від хвилювання! Як ти можеш довіряти мені подібні рішення?!

— Скажу відверто… Я здогадувався, що саме ти вирішиш.

— Тоді навіщо ти мене покликав?

— Хотів трохи помучити Володимира Вікторовича, — підморгнув їй Денис. — Хоча ти маєш рацію. Мені слід було самому дати відповідь. А потім взяти у нього цей букет і передати тобі так, немов він від мене.

З цими словами він раптом вихопив квіти у неї з рук та відійшов на декілька кроків назад. Каріна розсміялася і кинулася до нього. У цей момент вона нагадувала Денису маленьку дівчинку, у якої забрали улюблену іграшку.

— Віддай! — скомандувала вона з посмішкою.

Каріна намагалася вихопити букет із його рук, але Денис швидко поклав квіти на свій стіл і раптом підхопив дівчину в обійми. Вона інстинктивно схопилася за його шию, щоб не втратити рівновагу. Денис легко підняв дівчину над підлогою та закружляв із нею по кабінету.

— Він підпише з нами контракт! Я така щаслива, що все обійшлося! — посміхалася Каріна.

— Бачиш, це все завдяки тобі, — ніжно сказав їй Денис.

Він перестав кружляти Каріну по кабінету, але все ще тримав дівчину в обіймах. Вона посміхалася та дивилася йому в очі. Денису дуже захотілося поцілувати її, він почав нахилятися до дівчини. Але в цей момент до кабінету буквально влетіла Вікторія. І одразу ж завмерла біля дверей, побачивши Каріну в обіймах Дениса. Каріна здригнулася при появі фінансової директорки, але Денис залишався спокійним. Продовжуючи посміхатися, він повільно відпустив Каріну та звернувся до Вікторії.

— Віко, привіт! Що трапилося? — запитав він.

— Я зайшла дізнатися, як минула твоя зустріч, — відповіла Вікторія з ненавистю розглядаючи Каріну. — А з якого приводу у нас обнімашки?

— Віко, у нас буде контракт з «Дорстоном»! А ще, Володимир Вікторович збільшив наш гонорар на 10%! — з гордістю оголосив Денис.

— Он як! — Вікторія щиро здивувалася. — І чому ж він раптом прийняв таке рішення? Невже завдяки Каріні?! Не знала, що вона вміє так вдало вести переговори.

— Це були не переговори, Віко, — поправив її Денис. — Директор «Дорстона» прийшов вибачитися перед Каріною та переді мною. Він цінує свою репутацію, яка вчора дуже постраждала з вини його ж сина. Тому він хоче спокутувати свою провину, запропонувавши нам вигідніші умови.

— Боюся навіть питати, чим саме завинив його син... — протягнула Віка.

— Вибач, але я не хочу це обговорювати. Це дуже особисте і стосується лише нас із Каріною, — спокійно, але твердо промовив Денис.

— Як хочеш, — Вікторія удала, що не сердиться. — У будь-якому випадку, я рада, що угода відбудеться.

Вона граціозно повернулася і вийшла з кабінету.

— Як гадаєш, її влаштувала твоя відповідь? — задумливо запитала Каріна, коли вони з Денисом знову залишилися наодинці.

— Не знаю... Але на більш докладні пояснення я йти не збираюся, — Денис обійняв дівчину за плечі. — Ходімо, поставимо твій букет у воду. І порадуємо твій відділ маркетингу! А потім я зателефоную Світлані Єгорівні.

Людмила чекала на Вікторію у приймальні, але після виходу з кабінету фінансова директорка тільки махнула їй рукою та швидко пішла до себе. Людмила наздогнала її через кілька хвилин.

— Віко, що трапилося? Він знову тебе вигнав?! — питала Людмила.

— Гірше... — Вікторія налила собі води та залпом випила всю склянку.

— А що може бути ще гірше?

— Вони майже цілувалися, Людо! Коли я зайшла, Каріна буквально висіла у Дениса на шиї, а він був готовий її поцілувати. Прокляття!

— Що ти будеш робити?

— А що тут зробиш? Мені потрібно терміново позбутися від цієї вискочки! Пробач, але я зараз хочу побути сама... Потрібно зібратися з думками.

— Я розумію, — Людмила тихенько вийшла з кабінету та закрила за собою двері.

Всі документи для «Дорстона» були підготовлені та підписані наступного дня. Цього разу Денис їздив на зустріч один. Він особисто переконався, що Володимир Вікторович не збрехав йому, сказавши, що відсторонив Андрія від всіх справ. Але Денис про всяк випадок вирішив не брати з собою Каріну. Хоча б перший час. Ще не вистачало їй випадково зіткнутися з цим мерзотником у коридорі.

Через кілька днів Світлана Єгорівна вийшла на роботу. Каріна скучила за начальницею, тому була щиро рада її поверненню. Світлана Єгорівна знала про ситуацію з «Дорстоном» трохи більше, ніж інші співробітники. Але навіть рідній тітці Денис не розповів, ЩО саме запропонував Каріні молодий син генерального директора. Він вирішив, що так буде краще для всіх.