Кохання приходить вчасно
Розділ 14
Софія мовчки допила каву.
Кухню огорнула тиша.
За вікном починався звичайний ранок, але для них обох він уже став особливим.
— Мені, мабуть, час додому, — тихо сказала вона.
Максим кивнув.
— Я відвезу тебе.
— Не треба. Я викличу таксі.
— Софіє...
Вона підняла на нього очі.
— Після всього, що сталося вночі, дозволь хоча б переконатися, що ти безпечно дістанешся додому.
Вона ледь усміхнулася.
— Добре.
Дорогою вони майже не розмовляли.
У машині грала тиха музика.
Кожен думав про своє.
Максим боявся сказати зайве.
Софія боялася почути те, до чого ще не була готова.
Автомобіль зупинився біля її будинку.
Софія відстебнула пасок безпеки, але не поспішала виходити.
— Дякую тобі...
Максим ледь усміхнувся.
— Максиме...
— Так?
— Пообіцяй мені одну річ.
— Яку?
— Не закохуйся в мене.
Він завмер.
Софія відчинила дверцята автомобіля.
— Бо якщо це станеться... я не знайду в собі сили зробити тебе щасливим.
Вона швидко вийшла з машини.
Не озирнулася.
Максим дивився їй услід, поки вона не зникла за дверима під'їзду.
Лише тоді він тихо промовив у порожній салон:
— Пробач... Але цю обіцянку я вже не можу виконати.
Бо, здається, я вже закохався...
#868 в Жіночий роман
#3253 в Любовні романи
Відредаговано: 02.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
