Розділ 8

Після того вечора вони почали листуватися щодня.
Спочатку це були короткі повідомлення.
«Доброго ранку.»
«Гарного дня.»
«Як справи?»
Але з кожним днем їхні розмови ставали довшими.
Вони ділилися спогадами, розповідали про свої мрії, обговорювали книги та фільми. І що більше Максим дізнавався про Софію, то сильніше розумів — вона зовсім не схожа на інших жінок.
Одного вечора він набрався сміливості.
— Софіє, пам'ятаєте, ви обіцяли мені каву?
На тому кінці пролунала тиха усмішка.
— Пам'ятаю.
— То, можливо, настав час виконати обіцянку?
Софія замовкла.
Їй було страшно.
Не через Максима.
Через себе.
Вона давно звикла бути сама. Навчилася не чекати дзвінків, не будувати планів і не впускати нікого надто близько до свого серця.
Але відмовити йому чомусь не могла.
— Добре, — тихо сказала вона. — У суботу.
Максим усміхнувся так, що перехожі на вулиці почали озиратися.
— Тоді в суботу.
У призначений день він приїхав раніше.
Хвилювався так, ніби йому було не тридцять років, а вісімнадцять.
Софія з'явилася за кілька хвилин.
Світла сукня, легкий макіяж і та сама тепла усмішка.
— Вітаю, — сказала вона.
— Ви прекрасні.
Софія збентежено опустила очі.
— Максиме...
— Що?
— Ви завжди говорите те, що думаєте?
— Майже завжди.
Вона засміялася.
І цей сміх одразу розвіяв напругу між ними.
Кілька годин пролетіли непомітно.
Вони гуляли містом, сиділи в затишній кав'ярні, сперечалися про книги й жартували так, ніби знайомі вже багато років.
У якийсь момент Софія зловила себе на тому, що давно не дивилася на годинник.
Вона просто насолоджувалася моментом.
Коли настав час прощатися, вони зупинилися біля її автомобіля.
— Дякую за сьогодні, — сказала вона.
— Це мені треба дякувати.
На кілька секунд між ними запанувала тиша.
Максим не хотів, щоб цей день закінчувався.
А Софія вперше за дуже довгий час не хотіла їхати додому сама.
— Побачимося? — тихо запитав він.
Вона подивилася йому в очі.

— Побачимося.
Їхні усмішки були такими щирими, що обидва зрозуміли: це вже давно не просто дружнє спілкування.
Але найголовніше вони ще боялися сказати навіть самим собі.