Розділ 2

День хрестин видався сонячним і теплим.
Біля церкви одна за одною зупинялися машини. Приїжджали родичі, друзі, сусіди. У повітрі панували дитячий сміх, обійми й щирі привітання.
Максим приїхав трохи раніше. У темно-синьому костюмі він тримав у руках невеликий подарунок для своєї похресниці й букет білих троянд для Іванни.
— Ти сьогодні якийсь задумливий, — усміхнувся Богдан, міцно потиснувши йому руку.
— Просто хвилююся. Не щодня стаєш хрещеним батьком.
— Зате я знаю, що кращого хрещеного для нашої донечки не знайти.
Максим лише кивнув.
Невдовзі почали під'їжджати родичі Богдана. Біля входу стало людно. Хтось вітався, хтось знайомився, діти бігали подвір'ям.
І саме тоді до церкви під'їхав сріблястий автомобіль.
З нього вийшла молода жінка у світло-блакитній сукні. Довге каштанове волосся спадало на плечі, а в очах світилися доброта й легкий смуток. Вона обережно зачинила дверцята машини, поправила подарункову коробку й попрямувала до Богдана.
— Софіє! Нарешті ти приїхала! — радісно вигукнув він і міцно обійняв її.
— Пробач, дорога була довшою, ніж я думала.
Максим несвідомо перевів на неї погляд.
— Познайомся, — звернувся Богдан. — Це Софія. Моя хрещена. Людина, яка була поруч зі мною з самого дитинства.
Софія простягнула руку.
— Дуже приємно. Богдан так багато про вас розповідав.
Максим легко потиснув її долоню.
— Сподіваюся, тільки хороше.
Вона засміялася.
— Лише хороше. Казав, що ви людина, на яку можна покластися за будь-яких обставин.
Їхні погляди зустрілися лише на мить.
Але чомусь саме ця коротка мить змусила Максима забути про шум навколо.
Він ще не знав, що ця випадкова зустріч стане початком історії, яка змінить його життя назавжди.