Розділ 1

Осінь завжди нагадувала Максиму про те, що навіть найяскравіше літо колись закінчується.
Він стояв біля вікна своєї квартири, тримаючи в руках чашку давно охололої кави. За склом повільно кружляло жовте листя, а в голові знову й знову спливали спогади.
Іванна.
Колись він був упевнений, що саме з нею проведе все життя. Мріяв, як вони облаштують власний дім, як сміятимуться за сімейним столом, як колись у їхньому домі пролунає дитячий сміх.
Але життя написало інший сценарій.
Іванна покохала Богдана.
Максим міг боротися. Міг переконувати, благати, чекати. Та одного дня він побачив, як вона дивиться на Богдана. У її очах було те, чого ніколи не було поруч із ним.
Любов.
Того вечора він прийняв найважче рішення у своєму житті — відступити.
Не тому, що перестав кохати.
А тому, що справжнє кохання не змушує людину обирати себе.

Максим навчився жити. Працював майже без вихідних, займався спортом, допомагав друзям, усміхався людям. Здавалося, усе було добре.
Лише вечорами квартира зустрічала його тишею.
Він давно перестав чекати на диво.
Телефон задзвонив несподівано.
На екрані висвітилося ім'я Богдана.
— Привіт, брате, — почувся знайомий голос. — Маємо до тебе одну дуже важливу пропозицію.
— Слухаю.
— Ми з Іванною хочемо, щоб саме ти став хрещеним батьком нашої донечки.
Максим заплющив очі.
На мить здалося, що серце пропустило удар.
Він усміхнувся.
— Для мене це велика честь...
Поклавши слухавку, він довго сидів у тиші. іноді доля забирає одну мрію лише для того, щоб одного дня подарувати іншу.