Аcht

Щасливий той, хто має родину, і має де поскаржитись на неї. 

Прийшло літо. Червень. Природа влітку цвіте, поспіває, сади повні зелені, луги покриті широким шлейфом зеленої трави. У небі неспішно ширяють, немов величезні кораблі, важкі купчасті хмари. І хоча місяць травень під кінець балував теплими й по-літньому жаркими днями, перші червневі дні нерідко прохолодні, часом дощові. Але ніхто не засмучується, адже затяжна похмура погода на початку місяця ненадовго. Сухий антициклон принесе теплі вітри, а високо варте в небі сонце забезпечить теплу й жарку погоду. Багато дітей гуляяють на дворі, їхні батьки все ще на роботі. Місто працює, люди літнього віку гріються на сонці. Хтось уже задумується куди поїде відпочивати. Зовсім скоро вихідні. Люди безтурботно живуть. Але у Ніу та Лея дуже складний період життя. Над ними надвисли чорні хмари недуги. Чи допоможе їм батько Цао? Це запитання дуже турбувало вампіра.

-Добрий день, батько. Це моя дівчина, проте зараз не найкращий час для знайомств. Нам потрібна твоя допомога. Революційна армія, за твоїм наказом, хай допоможуть нам. Дуже серйозна проблема заважає нашому житті, - просив юнак.

-Лей, у тебе ніколи не було проблем, принаймі серйозних, щоб потрібна була моя допомога, - здивувався імператор.

-Вибачте. Я дочка вашого ворога. Покійного ворога. Якщо у вас є особисті образи не потрібно допомоги.

-Але, Ніу...вони....ти з ними сама нічого не зробиш, не впораєшся, кохана не роби помилок.

-Кохана? Що? Лей... Традиції! - лютував Цао.

-Якщо ви не маєте бажання, допомогти мені....так...Лей це моя проблема, я піду.

-Думаю смерть Лю, все вирішила, вибачте якщо погано звучить. Так! Я допоможу. Якщо ви не впораєтесь.Я не проти вашого кохання, - усміхнувся ельф.

-Дякую... - схилилась Ніу, однак відчувала ненависть, що імператор ельфів так вирішив нарахунок батька. Адже ворог залишається ворогом навіть після смерті. Дівчина відчувала себе спокійніше, але коли дізналась про відсутність Тинг, знову занепокоїлась, невже знов пригоди? Лей, себе відчував постійним психологом, та лікарем, який має бути напоготові, і готовим до будь-якої непередбачуваності. Десь всередині, він турбувався, що ж буде далі? І ті емоції, декілька днів назад, сьогодні теж його розривали. Починається день. Сонце — невтомний працівник — вже встало, і його промені пестять обличчя, руки. Після ночі злегка прохолодно. На траві виблискує срібляста роса. Скоро вона просохне та зникне під променями сонця, що набирає силу. Воно швидко піднімається в чисте небо, проникаючи все далі й далі в прохолодні куточки. Небо, і правда, дивно синє, бездонне. Здається, воно нескінченне. Трохи пізніше з’являються перисті хмарки, потім — білосніжні та пухнасті, схожі на різні казкові фігури. Ось проплив величезний крокодил, за ним — глечик, а ця хмара нагадує обриси великого собаки. Віє запашною свіжістю. Легкий вітерець розносить запах трави та запашних квітів. Птахи весело виспівують свої незвичайні, не схожі одна на одну пісні.  Раптом варта привела імператора Цао, Ніу наказала їм піти, ельфа запросили до столу. Лей надіявся на гарні новини.

-Ніу....Лей....найближчим часом я вам не допоможу. Мері, моя дружина, пішла. Вона звинуватила мене в всіх інтригах та плітках, що більше вона цього терпіти не буде. Вночі, моє серденько прийшла до мене, та це сказала. Така гарна така пречудова. Як намальована. Більше я ніколи її не побачу, - витер сльози та прикинувся серйозним та кам'яним чоловік.

-Мама... - був шокований юнак. Тепер черга Ніу, бути психологом. І ось на десерт - Тинг зі своїми "друзями".

-Ой ой ой, яка зустріч. Всі зустрілись! Щаслива сім'я? Так. Імператор Цао та Лей можете йти. Хоча Лей, можеш залишитись заради моїх особистих втіх. Настав час вибрати справжню правительку вампірів. Сьогодні, Ніу помре. Ха - ха - ха! - разом з Тинг сміялись Деймін, Аймінь, Вейдун.

-Ні. Лей, Цао ідіть. Не потрібно революційної армії, я сама, - сказала дівчина.

-Ніу! НІ!! Який я чоловік якщо піду прямо зараз? Ні! - кричав коханий.

Варта змусила чоловіків вийти. "НІ!!! - все ще в думках говорив він" Аймінь виняла свої катану. Настала черга прощатись з своїм життям.