Sieben

Збудуй самого себе, а потім впливай на душі тих, що у тебе є.

Лей і Ніу, пішли до місцевого суду. Дівчина, написала заяву, та висловила свої підозри, що правда доказів не було. У Тинг не було алібі, і це грало велику роль. Пізніше, нестерпну сетсру визвали до поліції. Ніу здавалось, якщо навіть те що вона думає, правда, Тинг зможе вийти з цієї ситуації сухою. День пройшов дуже напруженно. Що ж все таки виграє - справедливість чи гроші? Лей та вампір - Ніу, провели день разом. Вони гуляли по вечірньому місті. Люди обожнювали цю країну, така простота, та одночасно вишуканість і багатство. Вечірній Китай просто неймовірний, вдень цю красу ніколи не побачиш. Обернувшись назад і глянувши на небо, Ніу побачила червоні, як грань, хмари - і зразу стали зрозумілими їй і ті вулички та магазини, що вона бачила, і тепло, і неспокій в середині, і тікання думок. Місто зачаровувало, тишина та нічні звірі наступали на них, несли усьому дивний душевний стан. Дівчина, попросила Лея залишитись з нею, не зважаючи на дивні емоції хлопця. Вони разом пішли до палацу вампірів. Ніу, тірішки почала заспокоюватись, та тікати від цього голодного вовка спогадів. Молоді, обіймаючись заснули. В ночі, коли тьма взяла планету в свої руки, та розпорядки ельф відчув, щось всередині. Неспокій? Він не міг заснути. Що це? Можливо, просто емоції. Так і Лей вирішив, не зациклюватись на цих почуттях. Але...всеодно серце кричало, розум теж, душа рвалась.

-Доброго ранку, кохана, - посміхнувся юнак.

-Доброго, - поцілувала ельфа Ніу.

Сніданок як декілька останніх днів проходив в мовчанні. Слуги теж важко переживали та сумували за імператором, та надіялись якщо чоловік помер від чиїхось рук той буде покараний. Ельф відчував себе незручно, і дуже не вистачало...його. Батька Ніу та Тинг. Як йому там? Погано? Чи нічого не болить? А може добре? Дівчина знову почала про це думати, сльози не могла стримати. 

-Вибачте, - побігла вамппір.

Лей дивився вниз, він не міг підняти погляд. Залишившись на одинці з Тинг, на собі відчув її зловісність та непередбачуваність. Незабаром Ніу повернулась. До палацу, варта привела якогось чоловіка. Він представився як посланець невідомих. 

-О ! Хлопчики прокинулись, - сміялась Тинг, - мені. Мені хлопчики привіт передають. Як чудово.

Ніу була в шоці. Від такої дивакуватої людини можна було чекати будь що. Тинг прочитала вголос лист: "Чекай нашого приїзду... Ха - ха - ха. Ввечері готуй кров:)"  

-Ура! Хлопчики скоро будуть, не бійся дорога сетричко, я не забуду тебе познайомити з моїми друзями.

Точно божевільна. Ніу та Лей провели день в палаці. Ельф хотів розвеселити дівчину. Вона лише натягувала посмішку, і юнак розумів. Вечір... Весною — це нова казка, неповторна своєю чарівністю. Ось сонце котиться за обрій. На нього можна вже дивитись. Воно схоже на велику червону зірку. А навколо нього — різнобарвні хмарки. Просто диво! Сонечко вже за обрієм. Тільки неслухняні промені ніяк не вгомоняться: то один вискочить, то другий, виграючи на небі. За сонцем з'являється молодик з вечірньою зорею. Небо світлішає. Навкруги сутеніє... Одна за одною загораються зірочки. Згасають останні хвилини вечірньої години, і настає тиха зоряна ніч. Ніу, взяла папір та хотіла намалювати явище за вікном. Лей, сидів зачарований вродливістю своєї коханої, за роботою вона ще неймовірніша. 

-Коханий, що скажеш? - дівчина показала роботу, це вечір на листку, така натуральність. 

-Чому ти ніколи не говрила про свій талант, мила? Це дуже гарно я пишаюсь тобою, - чоловік встав та хотів обійняти жінку.

Однак, швидко відкриваються двері, заходить нестерпна Тинг.

-Привіт привіт. Прийшли результати суду, куди ти - підла сетричко мене покликала. Так, швидко правда? Хоча я не очікую відповіді. Мені це не цікаво. ".....Тинг - донька імператора Лю, династії Шу, не порушувала закону та не виконувала злочин..... Суд Китаю." Отже, перемогли гроші! А тепер головний сюрприз сьогоднішнього цирку. Знайомтесь...

-Стоп, Ніу ідемо, - сміливо сказав Лей.

-Не будь таким впевненим, якщо не знаєш ситуації, - взяв за верхній одяг ельфа невідомий.

-Спасибі Вейдун. Отже, це Вейдун - неймовріний, сильний, хоробрий, не знає що таке співчуття та совість. Деймін - "голова нашої команди", розумний та впевнений в собі, минулий вчений, ненавидить людей, які люблять справедливість та чесність. І моя улюблена - Аймінь, власниця найгострішої катани в цьому былому світі, її ніж перетворить все в попіл, - зловісно усміхалась Тинг.

-Для...чого? Для чого ти знайомиш цих людей з нами? - злякано спитала вампір.

-Ніу, це мої друзі, а сестра має знати про свою кровинку все. Напевно прийшов час, все розповісти. Я так якщо подумати, навіть не твоя "кровинка". Коли померла дружина Лю, він дуже горював, тому в дитячому будинку взяв мене. Скільки років я мовчала. Але мені це надоїло. Тому попросивши Дейміна, вбити імператора, він це зробив. В лікарні не помітили сліди отрути, недарма він найрозумніший. І ось тепер я імператор, та три моїх правих руки - Аймінь, Деймін, Вейдун. Обожнюю вас! 

-Але за законом я старша сестра і я маю очолити цю посаду.... - дівчина не горіла бажнням так і зробити, однак Тинг вбивством батька не виграє.

-Ха - ха - ха. Це вже немає значення. Я новий імператор, твоя думка ніякої ролі не грає. 

Дівчина взяла за руку Лея та пішли. Сонце стояло високо над горизонтом. Незабаром літо. Спека пронизувала тіло. Всі кудись поспішають. Біжать та сумніваються. Ніу кричала десь всередині від несправедливості, підступності, підлості цього світу. Лей запропонував попросити допомоги у його родини. У дівчини не було особистих образ на династію Вей та на імператора Цао. Тому уже сьогодні вони підуть до палацу ельфів.