Sechs

Доля людини визначається тим, що відбувається в її голові, коли вона  вступає в протиріччя з зовнішнім світом. 

В такій, гарній, романтичній, беззавітній атмосфері. Ніу, сказала коханому, що потрібно купити ліки для батька. Вони разом знайшли дідуся, який збирав ці трави й квіти, та купили найдієвіші засоби, рекомендовані ним. Потім, пішли до вокзалу та поцікавились коли поїзд до Китаю. Молоді могли поїхати на якихось більш вишуканих засобах пересування, проте, для чого виділятись з натовпу? Взяли квитки на 22.00 годину ночі. Щоб на ранок бути вдома. Під час поїздки до Китаю, Лей не міг намилуватись дівчиною. Її риси обличчя, зачаровують. Все ж таки, коли закоханий, точно втрачаєш свідомість від таких неземних почуттів. Ніу та ельф приїхали вранці. Вони обнялися та поцілували один одного. Однак, дівчину чекали погані новини. Її батько помер. Тинг розігрувала сцени, що жахливо сумує за імператором, проте сама мала велике бажання заволодіти престолом. 

-Тату! Тату! Ні....будь ласка прокинься, ні ти не мертвий, я знаю ти не мервий, тату! Ні! - плакала Ніу.

-Пані...це правда. У нас були ліки, було все необхідне, але організм.... - не закінчив лікар.

-Мені це не цікаво! Тато... прокинься тату....

Лікар добре розумів душевний стан дівчини тому мовчав. Вночі, до Ніу приходив Лей, одначе вона сказала йти. Погода була жахлива. Подув сильний вітер. Насунула чорна страшна хмара. Блискавка прорізала небо. Десь там обізвався грім. Гримнуло ближче, загуркотіло та покотилось у небі. А потім полив рясний дощ. Також, сльоза тендітною та беззахисної Ніу, впала на щоку.

-Ну що сестричко? Як владу ділити будемо? - сміючись, запитала Тинг.

-Я тебе ненавиджу! Чуєш, ненавиджу. Ти вбила батька. Ти! Він міг жити, міг, -  кричала Ніу.

- Ха - Ха -Ха, яка різниця? Я чи не я? Влада неодмінно буде в моїх руках.. - знову почала сміятись нестерпна сестра.

-Ненавиджу! 

-Дивись з глузду не зійди, чи може ельфа покликати? 

Ніу такого не переживала,ніколи. Вона живе тільки заради коханого - Лея. Очі пекли від сліз, голова боліла, руки тремтіли, душа розривалась, серце бажало зупинитись, здавалось що це муки. Навіть ті штучні троянди, що завжди привітні, виглядали мертвими. Не помічаючи, дівчина заснула, чи то від втоми, чи то від виснаженого організму. В ці важкі дні, Лей дізнався про втрату імператора Лю. Він хотів прийти, однак переживав, що дівчині стане ще гірше, якщо почне розповідадти що сталось. Погода, ставала кращою, однак Ніу ставало тліьки гірше. І все таки ельф, вирішив піти до коханої. Сонце давно вже зайшло. Але його проміння освітлювало ще з-за горизонту верхи велетенського нагромадження хмар, що насувалися з заходу на все небо. Хмара була важка, темно-темно-синя, внизу зовсім чорна, а самий верх її, самий вінець майже над головами, було написано шаленими крученими криваво-червоними і жовтими мазками. Величні німі, зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли, не вгасаючи, між шарами хмар. І все це одбивалося в воді, і здавалося, що ми стояли не на землі, що ріки немає, а є міжхмарний темний простір, і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки. Небо було надзвичайне. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками. Чоловік, швидко побіг до коханої, варта кричала, та обіцяла лишити його голови, проте він біг.

-Ніу, серденько моє...це я Лей. Скажи мені одне слово! 

-Лей, - знову почала плакати, - мені так важко! Мені так сумно, я хочу до батька. Я хочу повернути час назад. Я тебе кохаю і ціную, але я більше ніколи не побачу радісного батька, навіть будь-якого смуного чи щасливого. В мене залишився тільки ти! Чуєш тільки ти! - ще дужче плакала дівчина.

-Ніу, я ніколи не зникну з твого життя. Чуєш? Ніколи. Все буде гаразд. Не можна так, - заспокоював юнак.

-Але, батько! Я навіть його не обіймала при останній зустрічі. Лей, я така дурепа! Така дурепа... Тинг, вона, вона вбила мого імператора, мій рідненький. Я більше ніколи не буду щаслива. Ніколи! В мене жахливо болить тіло, розбивається серце. Тинг, я її ненавиджу.

-Все буде гаразд, все буде гаразд, - так вони і заснули, разом.

Всім відомо, коли людина, душевно розбита, допоможуть слова. Ось і Ніу, це допомогло. Варта, жахливо лютувала, і Тинг злилась, що у сестри все добре , "....але це не надовго" думала вона. Жінка, була дуже виснажена тому знову швидко заснула. Вранці, уже було менше сліз, вона не на жарт, підозрювала сестру в вбивстві батька. І надіялась, що разом з Леєм, вони дізнаються правду.

Примітка атвора:

Дорогі читачі, коли писала цей епізод, пустила слізку. Чомусь, мені досить сильно подобався імператор Лю, але не завжди все буде добре......