Vier

Найбільший банкрут у цьому світі людина, котра втратила свій життєвий ентузіазм. 

Вампір Лю, був дуже лютий на свою доньку. Усі в палаці повернулись, дивились на імператора. Його очі залились кров'ю, холодний піт та ненависні спогади заволоділи чоловіком. Відчуття було начебто зловісний пітон зараз проковтне людину. Знову в голові - зрада найкращого друга, секрети, плітки, допитливість мами, та думки - можливо буде краще без мене. Імператор ельф Цао, теж впав у спогади, пробудило чоловіка - крие ворога. Вони обоє зійшлись біля закоханих.

Ніу злякано відйшла від Лея, очікуючи новго конфлікту. Тим часом Тинг зловтішалсь, вона рахувала це чудової помсту, адже їй кісткою в горлі стояло сталвення батьки до сестри, постінні втіхи та ласкові слова, хвастовство. 

-Забери свого покидька від моєї принцеси! Ніу! Якого дідька ти робиш? - гримав Лю.

-Що? Збожеволів на старості літ? Лей тікай,- обурився Цао, Мері - дружина ельфів вирішила не лізти в цю сутичку.

-Звичайно! Якщо б ти тоді в молодості не поступив так, то б мав здоровий глузд!

-Ха- ха - ха. Не сміши. Все! Кінець, всі йдіть, танці закінчені нема чого слухати! Допобаченя, - здіймав галас ельф. На це Лю промовчав. Коли всі пішли, дивлячись косо на імператорів та їх дітей, Лю мовив:

-Плював я тут з тобой розмовляти, - тиша стояли мертва, тільки чути сміх Тинг.

-Вибачте, в мене теж нема бажання, Лей шевелись і йди звідси, вдома чекаю виправдань чому ж ти вирішив порушити традицію поколінь й століть.

Йдучи до палацу, сім*я мовчала. А коли всі пришли в обох родин стояв неймовіний галас. Проте, Ніу не могла забути цього неймовірно вродливого юнака. Його посмішка, його статура змусила дівчину відмовитись від здороового зглузду.

-Ніу, чорт забирай, що це таке? Ти краще ніж просто прекрасно знаєш мого ворога. І ти знаєш моє відношення до цієї людини.

-Тату...я не знала що Лей, син ельфа Цао, - сказала дівчина

-Це не оправдує, традиції Китаю, як тобі пришло на думку їх порушити?!

Дівчина мовчала.

-Іди. Іди! Прошу йди, я не хочу розмовляти, - слуга підійшла до Лю та запропонувала води. Вампір був в люті, тому накричав ще й на піддану, та розбив келих з водою. Ніу побігла да себе в кімнату, подивилась в вікно та подумала: "Ех, Лей, що ж ти зробив з моїм серцем? Чи сміятись мені,чи може плакати? А може це тільки в юності думається, що перше кохання варте скількох мук....." Ніч – найтаємничіша пора. Вона ховає під своїм покровом всю красу природи, окутуючи темрявою цілий світ, надаючи химерних форм кожній живій істоті. Заходить вечір – і природа починає готуватися до сну. Навіть небо ховає свої барви під ковдрою нічної темряви. Землю все тісніше огортає вечірня прохолода, а разом із нею розкриває свої широкі та ніжні обійми старий сон. Природа, знеможена дрімотою, в спокої та мирі поволі затихає. Тим часом по землі слідами вечора вже впевнено починає крокувати сама ніч. Всюди панує тиша – лише нічні сови не сплять й перегукуються в гаях, порушуючи спокій, що його посіяли вершники ночі. Небо теж давно спить, а на його темному лоні то тут, то там загоряються вогні далеких зірок. Потім і сам місяць випливає з-за обрію й, проливаючи своє мерехтливе сяйво скільки сягає його срібне око, бентежить глибину ночі. На фоні чорного неба могутньо височіють посріблені тіні дерев; широкі степові простори ледь-ледь колихають пишні трави, які теж вже давно знаходяться в обіймах сну.

Тим часом Лей не міг забути цю чарівну даму. Її велична постава, глибокі блакитні очі, її простота та королівська вихованість. Чоловік ніяк заснути не зможе, і це факт. 

-А якщо...я піду до неї...прямо зараз? - Мовив принц.

Проте він навіть приблизно не знає розташування палацу. А може краще відправити Ніу лист? 

-Я не знаю! Не знаю що робити, вона подумає що я нав'язуюся...я їй взагалі не сподобався, - песимістично говорив ельф. Сьогоднішня ніч була неймовірна. Така красива, така справжня, така казкова....

Пройшла ніч, наступив ранок. Як завжди піданні обох династій, смачно накрили стіл. Проте, цей сніданок не є таким самим, як попередні. Дружина Цао, хотіла заговорити, тобто зробити цю жахливу атмосферу, сімейною та радісною. Проте, тільки но Мері, відкрила рот, ельф зловісно двивися на неї, та одним поглядом нагнітав страх.Точно так само було і в родині вампірів. Ранок цієї весни, був не такий як всі, гарний по-своєму. Можливо..це все закоханість? І тому здається що дерева цвітуть, як та сакура.... Оскільки японська вишня цвіте великими суцвіттями, вона асоціюється з хмарами. Та де б сакура не росла, її цвітіння безумовно одне з найкрасивіших весняних явищ природи. Внаслідок, такого сотні тисяч романтиків приїжджають до Японії. Так само було в дівчини на серці...Ці хмари - це ненависть вампіра до батька ельфа, краса цвіту - вродливість Лея. 

"Повій, вітре, повій, буйний, повій з того краю де моє серденько витає, - думав юнак.

"Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, - оправдовувала себе дівчина"

Якось швидко пройшов день, батьки прочитаючи нотації, не говорили зі своїми дітьми. Лей, таємно зустрівся з чоловіком-мандрівником. Та попросив карту, як дістатись до палацу вампірів. Той задавав багато питань, адже всім відомо про ворожнечу династій. Проте, юнак обіцяв багато грошей за таку інформацію, якщо вона буде в таємниці. Турист погодився, і у ельфа уже був план на ніч та зустріч з коханою. Він сказав сам собі: "якщо я не подобаюсь їй то зроблю самогубство."