Drei

Ніяка мета не настільки висока, щоб виправдовувала негідні засоби для її досягнення.

Династія Шу і династія Вей, здавалось би повинні бути друзями? Ні. Ці королівські родини - запеклі вороги. Далеко у минулому коли королі Лю і Цао були юні, дали клятву, що ніяка подія, добра чи погана, не змусить їх перестати буду найкращими друзями, навіть незважаючи на те що Лю - вампір, а Цао - ельф. Навіть їхні імена часто переплутували. Проте рано чи пізно, чоловіки закохуються в жінок, жінки в чоловіків, та планують сімейне життя і от приятелі нічим не відрізнялись. Це було в закладі для навчання... Як завжди Лю і Цао сиділи за одною партою та складали журавликів з паперу. В клас прийшов викладач, і сказав що має хорошу новину для всіх дітей. 

-Діти! Хвилину уваги, - всі затихли, - сьогодні вас стане більше. Будь ласка знайомтесь, Лара. 

У клас зайшла дівчинка, Цао одразу побачив її очі. Хтось вважає, що зелені очі — негарні. Неправда. У неї вони найкрасивіші в світі. На чистому ясному личку з яскравими вустами, як два листочки, світяться свіжою ласкою, заглядають до тебе в серце, осявають теплом. А тонкі бровенята, раз у раз зустрічаючись, ще більше молодять юне чоло. Лю помітив її привітний, ясний, розумний, відкритий погляд. Губи вона мала свіжі й бліді. Статура була худорлява, струнка.

Було зрозуміло що обоє хлопців...закохались. Проте ніхто цього не побачив. Так в таємниці, що хлопці закохались в нову ученицю, пройшло багато днів та тижнів. Пізніше, уже коли молодим було сімнадцять років, Цао спитав Лю: "Лю, тобі хтось подобається? На цьому тижні бал. Я уже знаю з ким піду. А ти?" Лю відповів: "Так...мені подобається наша однокласниця, Лара. В мене до неї почуття ще з молодших класів." Цао обурено сказав: "Ти жартуєш?! Я теж хотів її запросити, і я теж кохаю Лару." В відповідь на це Лю промовчав. Потім, з днем за днем дружба й спілкування ставали слабшими. А вже незабаром. Цао переїхав в інший край, нічого не сказавши найкращому другові ні слова. З того дня, чоловіки ворогують. 

Вечір. Заходило сонце. Легенький вітерець, ще не літній, а скоріше весняний, приємно лоскотав обличчя. Десь неподалік заспівали птахи. Майже безхмарне сьогодні небо потроху вкривається багрянцем. Потроху холодає, під одяг пробирається морозець і щипає шкіру. Сонцу вже спустилося за обрій. Небо тьмяніє. На землю спускається вечір. А королівські родини поспішно готуються до свята. 

Тинг одягнула  плаття з шовковою тканиною і з срібними нитками,вишивкою сріблом.  Раніше такі нитки робили зі справжнього срібла, це було королівським привілеєм. Плаття з нитками з дорогоцінних металів дуже важкі, з огляду на шлейф і мантію суконь - навіть складно уявити, наскільки непросто було їх носити. Проте, майже всі імператорські сукні включали в себе тканину з металевими нитками і оброблялися справжнім золотим і срібним шиттям. Тинг хотіла завоювати всіх чоловіків однією сукнею. Багато інших жінок одягали оздобленні парадні халати, на ньому був широкий комір-наплічник з дорогої узорчатої тканини з вишивками, часто вирізаний фігурними фестонами, що застібався ззаду на ґудзики. Крім того, поверх халатів жінки нерідко накидали вузькі з тонкої або прозорої тканини шалі.  Як специфічне оздоблення парадних халатів нерідко застосовували довгий вузький шарф, пов'язаний петлею навколо шиї. 

Ніу не хотіла вирізнятись з натовпу, як її сестра. Китайські принцеса прикрасила свою відкриті зачіску живими квітами, різними начіпними прикрасами, з довгими підвісками з шовкових шнурів і з нанизаними на них намистинами, прикріпленими на скронях, що звисали перед вухами. У її родині широко побутували різноманітні шпильки. Багато носили лобові пов'язки — стрічки, прикрашені аплікаціями, а головні убори — шапки і капелюхи — лише в парадних костюмах, тобто сьогодні їх одягнули багто жінок. 

Заможні жінки та всі інші широко користувалися косметикою. Робили дуже білили обличчя і шию, наводили рум'янець, фарбували в червоний, а іноді й у золотий колір губи, надаючи їм форми вишні, нерідко поміж бровами наводили тонку темночервону смужку. Замість вищипаних брів вимальовували штучні: або у вигляді тоненьких дужок, які імітували молодий місяць, або у вигляді «листка весняної верби». 

Лей одягнув традиційний чоловічий костюм, який складається з штанів під назвою «ку» і сорочки вільного крою. Сорочку робили довгою, щоб вона прикривала штани, які не прийнято було демонструвати оточуючим. Крім основних штанів, пошитих з легкої бавовняної тканини, чоловіки носили ще й «таоку», що перекладається з китайської як «чохол на штани». Вони кріпилися тасьомками на пояс. Ошатний китайський костюм доповнювався яскравою сорочкою оригінального крою. 

Коли усі готові, родини разом пішли до зали балу. По дорозі багато люду захоплювались китайськими архітектурними досягненнями. Тут із поширенням буддизму розпочалося будівництво величезних печерних монастирів із велетенськими статуями Будди. Були збудовані «Печери тисяч Будд» поблизу міста Дуньхуан, це все виглядає неймовірно. Архітектурним символом Китаю стали пагоди – багатоярусні башти, які споруджувалися на честь буддійських святих. їх зводили, як правило, на околиці міста.

Палац в якому проводилося сьогоднішнє свято був прекрасним. Головна брама палацу знову-таки влаштована в центрі південної стіни. Вона має форму літери "П". На виступаючих вперед її частинах височать башти з великими золоченими кулями на дахах. Під час урочистих церемоній, котрими так славився китайський двір, звідси неслися приглушені звуки гонгів та барабанів. Імператор сидів високо над землею в глибокій тіні центрального павільйону брами під золотавим двоярусним черепичним дахом. Після початкових церемоній, почались танці. Спочатку народні або танці, котрі колись виконувались так як ритуали або як спектаклі - деякі могли танцюватись при дворі. Серед самих відомих китайських традиційних танців - танець дракона та танець лева. Після таких активних подій, танцювали молоді. Вампіри за традицією танцювали з вампірами, а ельфи з ельфами.